Psalm 56

1 Dem Vorsänger. «Von der stummen Taube unter den Fremden.» Eine Denkschrift Davids; als ihn die Philister ergriffen zu Gat. O Gott, sei mir gnädig; denn es schnaubt ein Mensch wider mich, immerfort bekriegt und bedrängt er mich!

Керівнику хору. На мотив «Голубка в далекій діброві». Міхтам Давидів, коли филистимляни схопили його в Ґаті. Помилуй мене, Боже, бо цькує мене людина, цілий день, нападаючи, тисне на мене.

2 Meine Widersacher schnauben den ganzen Tag, ja viele Hohe streiten wider mich.

Цькують мене супротивники цілий день: багато-бо тих, хто гордовито воює проти мене.

3 Wenn mir angst ist, vertraue ich auf dich!

У день страху я на Тебе покладаю надію.

4 In Gott will ich rühmen sein Wort; auf Gott vertraue ich und habe keine Furcht; was kann Fleisch mir antun?

Я сподіваюся на Бога, Чиє слово прославляю, на Бога тільки й не боюся: що зробить мені тілесна [істота]?

5 Täglich lauern sie auf meine Worte, auf mein Unglück gehen alle ihre Gedanken;

Цілий день мої слова перекручують, усі їхні думки щодо мене – лише зло.

6 sie rotten sich zusammen, lauschen im Verborgenen, beobachten meine Tritte und lauern auf mein Leben.

Вони сперечаються, спостерігають, стежать за моїми кроками, чатують на мою душу.

7 Sollten sie bei ihrer Bosheit entrinnen? O Gott, stürze die Völker im Zorn!

Не дай же їм уникнути кари за беззаконня; у гніві, Боже, кинь долілиць народи.

8 Du zählst, wie oft ich fliehen muß; sammle meine Tränen in deinen Schlauch! Stehen sie nicht in deinem Buch?

О, якби полічив Ти мої поневіряння! Збери мої сльози в посудину, – хіба ж вони не у Твоїй книзі?

9 Am Tage, da ich rufe, weichen meine Feinde zurück; das weiß ich, daß Gott für mich ist.

Тоді вороги мої обернуться назад, коли я покличу Тебе. Через це дізнаюсь я, що Бог зі мною.

10 In Gott will ich rühmen das Wort, im HERRN will ich rühmen das Wort;

На Бога, Чиє слово я прославляю, на Господа, Чиє слово я славлю,

11 auf Gott vertraue ich und habe keine Furcht; was kann ein Mensch mir antun?

на Бога покладаюсь я, тому не боятимуся: що зробить мені людина?

12 Die Gelübde, die ich dir, o Gott, gelobt, liegen auf mir; ich will dir Dankopfer bezahlen!

На мені, Боже, обітниці, що дав я Тобі, – я виконаю [обіцяні] Тобі жертви подяки.

13 Denn hast du nicht meine Seele vom Tode errettet, meine Füße vom Gleiten, damit ich vor Gottes Angesicht wandle im Lichte des Lebens?

Бо Ти визволив мою душу від смерті, не дав спіткнутися нозі моїй, щоб я ходив перед Богом у світлі життя.