Psalm 44
1 Dem Vorsänger. Eine Unterweisung von den Kindern Korahs. O Gott, mit unsern eigenen Ohren haben wir es gehört, unsre Väter haben es uns erzählt, was du für Taten getan hast zu ihrer Zeit, in den Tagen der Vorzeit!
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Du hast mit deiner Hand die Heiden vertrieben, sie aber gepflanzt; du hast Völker zerschmettert, sie aber ausgebreitet.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Denn nicht mit ihrem Schwert haben sie das Land gewonnen; und ihr Arm hat ihnen nicht geholfen, sondern deine rechte Hand und dein Arm und das Licht deines Angesichts; denn du hattest Wohlgefallen an ihnen.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Du bist derselbe, mein König, o Gott; verordne Jakobs Heil!
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Durch dich wollen wir unsre Feinde niederstoßen; in deinem Namen wollen wir unsre Widersacher zertreten.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Denn ich verlasse mich nicht auf meinen Bogen, und mein Schwert kann mir nicht helfen;
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 sondern du hast uns geholfen vor unsern Feinden und hast zuschanden gemacht, die uns hassen.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Gottes rühmen wir uns alle Tage, und deinen Namen loben wir ewig. (Pause)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Und doch hast du uns verworfen und zuschanden werden lassen und bist nicht ausgezogen mit unsern Heerscharen.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Du ließest uns zurückweichen vor dem Feind; und die uns hassen, haben sich Beute gemacht.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Du gibst uns hin wie Schafe zum Fraße und zerstreust uns unter die Heiden.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Du verkaufst dein Volk um ein Spottgeld und verlangst nicht viel dafür!
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Du setzest uns der Beschimpfung unserer Nachbarn aus, dem Hohn und Spott derer, die uns umgeben.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Du machst uns zum Sprichwort unter den Heiden, daß die Völker den Kopf über uns schütteln.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Alle Tage ist meine Schmach vor mir, und Scham bedeckt mein Angesicht
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 wegen der Stimme des Spötters und Lästerers, wegen des Feindes, des Rachgierigen.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Dieses alles ist über uns gekommen; und doch haben wir deiner nicht vergessen, noch deinen Bund gebrochen.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Unser Herz hat sich nicht zurückgewandt, noch sind unsre Schritte abgewichen von deinem Pfad,
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 daß du uns zermalmtest am Orte der Schakale und uns mit Todesschatten bedecktest!
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Wenn wir des Namens unsres Gottes vergessen und unsre Hände zu einem fremden Gott ausgestreckt hätten,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 würde Gott das nicht erforschen? Er kennt ja die Geheimnisse des Herzens.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 So aber werden wir um deinetwillen alle Tage erwürgt und sind geachtet wie Schlachtschafe.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Herr, erhebe dich! Warum schläfst du? Wache auf und verstoße uns nicht für immer!
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Warum verbirgst du dein Angesicht und vergissest unsres Elendes und unsrer Bedrängnis?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Denn unsre Seele ist bis zum Staub gebeugt, und unser Leib klebt am Erdboden.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Mache dich auf, uns zu helfen, und erlöse uns um deiner Gnade willen!
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
