Psalm 2

1 Warum toben die Heiden und reden die Völker vergeblich?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Die Könige der Erde stehen zusammen, und die Fürsten verabreden sich wider den HERRN und wider seinen Gesalbten:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 «Wir wollen ihre Bande zerreißen und ihre Fesseln von uns werfen!»

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Der im Himmel thront, lacht, der HERR spottet ihrer.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Dann wird er zu ihnen reden in seinem Zorn und sie schrecken mit seinem Grimm:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 «Ich habe meinen König eingesetzt auf Zion, meinem heiligen Berge!»

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Ich will erzählen vom Ratschluß des HERRN; er hat zu mir gesagt: «Du bist mein Sohn, heute habe ich dich gezeugt

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Heische von mir, so will ich dir die Nationen zum Erbe geben und die Enden der Erde zu deinem Eigentum.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Du sollst sie mit eisernem Zepter zerschmettern, wie Töpfergeschirr sie zerschmeißen!»

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 So nehmet nun Verstand an, ihr Könige, und lasset euch warnen, ihr Richter der Erde!

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Dienet dem HERRN mit Furcht und frohlocket mit Zittern.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Küsset den Sohn, daß er nicht zürne und ihr nicht umkommet auf dem Wege; denn wie leicht kann sein Zorn entbrennen! Wohl allen, die sich bergen bei ihm!

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!