Psalm 137

1 An den Strömen Babels saßen wir und weinten, wenn wir Zions gedachten.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 An den Weiden, die dort sind, hängten wir unsre Harfen auf.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Denn die uns daselbst gefangen hielten, forderten Lieder von uns, und unsre Peiniger, daß wir fröhlich seien: «Singet uns eines von den Zionsliedern!»

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Wie sollten wir des HERRN Lied singen auf fremdem Boden?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Vergesse ich deiner, Jerusalem, so verdorre meine Rechte!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Meine Zunge müsse an meinem Gaumen kleben, wenn ich deiner nicht gedenke, wenn ich Jerusalem nicht über meine höchste Freude setze!

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Gedenke, HERR, den Kindern Edoms den Tag Jerusalems, wie sie sprachen: «Zerstöret, zerstöret sie bis auf den Grund!»

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Tochter Babel, du Verwüsterin! Wohl dem, der dir vergilt, was du uns angetan!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Wohl dem, der deine Kindlein nimmt und sie zerschmettert am Felsgestein!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!