Psalm 132
1 Ein Wallfahrtslied. Gedenke, o HERR, dem David alle seine Mühen,
Пісня проча́н.
2 daß er dem HERRN schwur und dem Mächtigen Jakobs gelobte:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 Ich will nicht in das Zelt meines Hauses gehen, noch auf das Lager meines Bettes steigen,
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 ich will meinen Augen keinen Schlaf und meinen Augenlidern keinen Schlummer gönnen,
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 bis ich eine Stätte gefunden habe für den HERRN, eine Wohnung für den Mächtigen Jakobs!
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Siehe, wir hörten, sie sei zu Ephrata; wir haben sie gefunden im Gefilde von Jear!
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Wir wollen kommen zu seiner Wohnung, wir wollen anbeten beim Schemel seiner Füße!
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 HERR, mache dich auf zu deiner Ruhestatt, du und die Lade deiner Macht!
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Deine Priester sollen sich in Gerechtigkeit kleiden, und deine Frommen sollen jubeln.
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Um Davids, deines Knechtes willen weise nicht ab das Angesicht deines Gesalbten!
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Der HERR hat David in Wahrheit geschworen, davon wird er nicht abgehen: «Von der Frucht deines Leibes will ich setzen auf deinen Thron!
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Werden deine Söhne meinen Bund bewahren und meine Zeugnisse, die ich sie lehren will, so sollen auch ihre Söhne für immer sitzen auf deinem Thron!»
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Denn der HERR hat Zion erwählt und sie zu seiner Wohnung begehrt:
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 «Dies ist für immer meine Ruhestatt, hier will ich wohnen; denn so habe ich es begehrt.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Ihre Nahrung will ich reichlich segnen, ihre Armen sättigen mit Brot.
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Ihre Priester will ich mit Heil bekleiden, und ihre Frommen sollen jubeln.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Dort will ich dem David ein Horn hervorsprossen lassen, eine Leuchte zurichten meinem Gesalbten.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Seine Feinde will ich mit Schande bekleiden; aber auf ihm soll seine Krone glänzen!»
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
