Psalm 104
1 Lobe den HERRN, meine Seele! HERR, mein Gott, du bist sehr groß; mit Pracht und Majestät bist du angetan,
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 du, der in Licht sich hüllt wie in ein Gewand, der den Himmel ausspannt wie ein Zelt,
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 der sich seinen Söller zimmert aus Wasser, Wolken zu seinem Wagen macht und auf den Fittichen des Windes einherfährt,
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 der Winde zu seinen Boten macht, Feuerflammen zu seinen Dienern.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Er hat die Erde auf ihre Grundfesten gestützt, daß sie nimmermehr wanken wird.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Mit der Flut decktest du sie wie mit einem Kleid; die Wasser standen über den Bergen;
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 aber vor deinem Schelten flohen sie, von deiner Donnerstimme wurden sie verscheucht.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 Berge stiegen empor, Täler senkten sich zu dem Ort, welchen du ihnen gesetzt hast.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Du hast den Wassern eine Grenze gesetzt, die sie nicht überschreiten sollen; sie dürfen die Erde nicht wiederum bedecken.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Du lässest Quellen entspringen in den Tälern; sie fließen zwischen den Bergen hin;
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 sie tränken alle Tiere des Feldes; die Wildesel löschen ihren Durst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Über ihnen wohnen die Vögel des Himmels; die lassen aus dem Dickicht ihre Stimme erschallen.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Du tränkst die Berge von deinem Söller herab; von der Frucht deiner Werke wird die Erde satt.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Du lässest Gras wachsen für das Vieh und Pflanzen, die der Mensch bearbeiten soll, um Nahrung aus der Erde zu ziehen;
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 und damit der Wein des Menschen Herz erfreue und seine Gestalt schön werde vom Öl und das Brot das Herz des Menschen stärke.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Die Bäume des HERRN trinken sich satt, die Zedern Libanons, die er gepflanzt hat,
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 woselbst die Vögel nisten und der Storch, der die Zypressen bewohnt.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Die hohen Berge sind für die Steinböcke, die Felsenklüfte sind der Klippdachsen Zuflucht.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Er hat den Mond für bestimmte Zeiten gemacht; die Sonne weiß ihren Untergang.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Schaffst du Finsternis, und wird es Nacht, so regen sich alle Tiere des Waldes.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 Die jungen Löwen brüllen nach Raub und verlangen ihre Nahrung von Gott.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Geht die Sonne auf, so ziehen sie sich zurück und legen sich in ihre Höhlen;
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 der Mensch aber geht aus an sein Tagewerk, an seine Arbeit bis zum Abend.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 HERR, wie sind deiner Werke so viel! Du hast sie alle weislich geordnet, und die Erde ist voll deiner Geschöpfe.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Da ist das Meer, so groß und weit ausgedehnt; darin wimmelt es ohne Zahl, kleine Tiere samt großen;
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 da fahren die Schiffe; der Leviatan, den du gemacht hast, um darin zu spielen.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Sie alle warten auf dich, daß du ihnen ihre Speise gebest zu seiner Zeit;
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 wenn du ihnen gibst, so sammeln sie; wenn du deine Hand auftust, so werden sie mit Gut gesättigt;
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 verbirgst du dein Antlitz, so erschrecken sie; nimmst du ihren Odem weg, so vergehen sie und werden wieder zu Staub;
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 sendest du deinen Odem aus, so werden sie erschaffen, und du erneuerst die Gestalt der Erde.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Die Herrlichkeit des HERRN währe ewig! Möge der HERR Freude erleben an seinen Werken!
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Blickt er die Erde an, so zittert sie; rührt er die Berge an, so rauchen sie.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Ich will dem HERRN singen mein Leben lang, meinen Gott lobpreisen, solange ich noch bin.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Möge mein Gedicht ihm wohlgefallen! Ich freue mich am HERRN.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Möchten die Sünder von der Erde vertilgt werden und die Gottlosen nicht mehr sein! Lobe den HERRN, meine Seele! Hallelujah!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
