Sprueche 5
1 Mein Sohn, merke auf meine Weisheit und neige dein Ohr meiner Belehrung zu;
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 daß du Vorsicht übest und deine Lippen Erkenntnis bewahren.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Denn von Honig triefen die Lippen der Fremden, und glätter als Öl ist ihr Gaumen;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 aber zuletzt ist sie bitter wie Wermut, scharf wie ein zweischneidig Schwert;
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 den Pfad des Lebens erwägt sie nicht einmal; sie geht eine unsichere Bahn, die sie selbst nicht kennt.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Und nun, ihr Söhne, höret mir zu und weichet nicht von den Reden meines Mundes!
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Bleibe fern von dem Weg, der zu ihr führt, und nähere dich nicht der Tür ihres Hauses!
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Daß du nicht Fremden deine Ehre opferst und deine Jahre dem Grausamen;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 daß sich nicht Fremde von deinem Vermögen sättigen und du dich nicht abmühen müssest für eines andern Haus,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 also daß, wenn dir dann Leib und Fleisch hinschwindet, du zuletzt seufzen und sagen müssest:
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 Warum habe ich doch die Zucht gehaßt, warum hat mein Herz die Zurechtweisung verachtet?
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Ich habe nicht gehört auf die Stimme meiner Lehrer und meinen Lehrmeistern kein Gehör geschenkt!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Fast wäre ich gänzlich ins Unglück geraten, inmitten der Versammlung und der Gemeinde!
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Trinke Wasser aus deinem Born und Ströme aus deinem Brunnen!
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Sollen deine Quellen sich auf die Straße ergießen, deine Wasserbäche auf die Plätze?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Sie sollen dir allein gehören und keinem Fremden neben dir!
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Dein Born sei gesegnet, und freue dich des Weibes deiner Jugend!
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Die liebliche Hindin, die anmutige Gemse, möge dich ihr Busen allezeit ergötzen, mögest du dich an ihrer Liebe stets berauschen!
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Warum aber, mein Sohn, wolltest du dich an einer andern vergehen und den Busen einer Fremden umarmen?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Denn eines jeglichen Wege liegen klar vor den Augen des HERRN, und er achtet auf alle seine Pfade!
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Den Gottlosen nehmen seine eigenen Missetaten gefangen, und von den Stricken seiner Sünde wird er festgehalten.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Er stirbt an Zuchtlosigkeit, und infolge seiner großen Torheit taumelt er dahin.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
