Sprueche 19
1 Ein Armer, der in seiner Unschuld wandelt, ist besser als ein verkehrtes, dummes Maul.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Schon Mangel an Erkenntnis ist nicht gut für die Seele, und wer zu schnell geht, geht leicht fehl.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 Des Menschen Dummheit verdirbt seinen Weg, und alsdann murrt sein Herz wider den HERRN.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Reichtum macht viele Freunde; der Arme aber wird von seinem Freunde verlassen.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Ein falscher Zeuge bleibt nicht ungestraft, und wer Lügen ausspricht, wird nicht entrinnen.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Viele schmeicheln dem Vornehmen, und jeder will ein Freund dessen sein, der Geschenke gibt.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Den Armen hassen alle seine Brüder; sollten sich nicht auch seine Freunde von ihm entfernen? Geht er auf ihre Worte, so sind sie nichts!
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Wer Verstand erwirbt, liebt seine Seele; wer Vernunft bewahrt, findet Gutes.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Ein falscher Zeuge bleibt nicht ungestraft, und wer Lügen ausspricht, geht zugrunde.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Einem Toren ziemt Wohlleben nicht, geschweige denn einem Knecht, über Fürsten zu herrschen.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Klugheit macht einen Menschen geduldig, und es ist ihm eine Ehre, Vergehungen zu übersehen.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 Wie das Brüllen des Löwen ist des Königs Zorn, seine Gunst wie der Tau auf grünem Grase.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Ein törichter Sohn ist seines Vaters Unglück, und ein zänkisches Weib ist eine beständige Dachtraufe.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Haus und Hof erbt man von den Vätern; aber vom HERRN kommt ein verständiges Weib.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Faulheit versenkt in tiefen Schlaf, und eine lässige Seele muß hungern.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Wer das Gebot bewahrt, der bewahrt seine Seele; wer aber seiner Wege nicht achtet, muß sterben.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Wer sich des Armen erbarmt, der leiht dem HERRN; und Er wird ihm seine Wohltat vergelten.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Züchtige deinen Sohn, weil noch Hoffnung vorhanden ist; aber laß dir nicht in den Sinn kommen, ihn zu töten!
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Wer jähzornig ist, muß Buße zahlen; denn wenn du ihn davon befreist, so machst du nur, daß er's wieder tut.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Gehorche dem Rat und nimm die Züchtigung an, damit du endlich weise wirst!
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 Ein Mensch macht vielerlei Pläne in seinem Herzen; aber der Rat des HERRN besteht.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 Des Menschen Zierde ist seine Güte, und ein Armer ist besser als ein Lügner.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 Die Furcht des HERRN dient zum Leben; wer daran reich ist, der wird über Nacht von keinem Unglück heimgesucht.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 Der Faule steckt seine Hand in den Topf und mag sie nicht wieder zum Munde bringen.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Schlage den Spötter, so wird der Einfältige klug; weise den Verständigen zurecht, er läßt sich's zur Lehre dienen!
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Wer den Vater mißhandelt und die Mutter verjagt, ist ein Sohn, der Schande und Schmach bereitet.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Laß ab, mein Sohn, die Unterweisung zu hören, wenn du von den vernünftigen Lehren doch abweichen willst!
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 Ein nichtsnutziger Zeuge verhöhnt das Gericht, und der Mund der Gottlosen verschlingt Lügen.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Für die Spötter sind Strafgerichte bereit und Schläge für den Rücken der Toren.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
