Sprueche 14
1 Der Frauen Weisheit baut ihr Haus, die Torheit reißt es ein mit eigenen Händen.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Wer in seiner Redlichkeit wandelt, fürchtet den HERRN; wer aber verkehrte Wege geht, verachtet ihn.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 Im Munde des Narren ist eine Rute für [seinen] Hochmut, aber die Weisen behüten ihre Lippen.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Wo keine Rinder sind, da bleibt die Krippe rein; die Kraft des Ochsen aber verschafft großen Gewinn.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Ein treuer Zeuge lügt nicht; aber ein falscher Zeuge lügt, so viel er kann.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Sucht ein Spötter Weisheit, so findet er keine; der Verständige aber begreift leicht.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Gehe weg von dem dummen Menschen! Du hörst doch nichts Gescheites von ihm.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 Die Weisheit läßt den Klugen merken, welchen Weg er gehen soll; aber die Torheit der Narren betrügt sie selbst.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Der Toren spottet das Schuldopfer; unter den Redlichen aber herrscht gutes Einvernehmen.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Das Herz kennt seinen eigenen Kummer, und in seine Freude soll sich kein Fremder mischen!
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 Das Haus der Gottlosen wird zerstört; aber die Hütte der Redlichen wird aufblühen.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Es gibt einen Weg, der dem Menschen richtig scheint; aber sein Ende ist der Weg zum Tod.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Auch beim Lachen kann das Herz Kummer empfinden, und die Freude kann enden in Traurigkeit.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Ein abtrünniges Herz bekommt genug von seinen eigenen Wegen und ebenso ein guter Mensch von seinem Tun.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Der Einfältige glaubt jedem Geschwätz; aber der Kluge gibt auf seine Schritte acht.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Der Weise ist vorsichtig und weicht vom Bösen; aber der Tor ist übermütig und sorglos.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 Ein Ungeduldiger macht Dummheiten, und ein boshafter Mensch macht sich verhaßt.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Dummheit ist das Erbteil der Einfältigen, Erfahrung die Krone der Klugen.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Die Bösen müssen sich bücken vor den Guten und die Gottlosen bei den Toren der Gerechten.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Ein Armer wird sogar von seinem Nächsten gehaßt; ein Reicher aber hat viele Liebhaber.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Seinen Nächsten verachten ist Sünde, aber wohl dem, der sich des Elenden erbarmt!
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Werden nicht irre gehen, die Böses schmieden? Gnade aber und Wahrheit widerfahre dem, der gute Absichten hat!
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 Wo man sich alle Mühe gibt, da ist Überfluß; aber wo man nur Worte macht, da herrscht Mangel.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Reichtum ist der Weisen Krone; aber die Narren haben nichts als Dummheit.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Ein treuer Zeuge rettet Seelen; ein Lügner aber ist ein Betrüger.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 In der Furcht des HERRN liegt starkes Vertrauen; Er wird auch den Kindern eine Zuflucht sein.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 Die Furcht des HERRN ist eine Quelle des Lebens; man meidet durch sie die Stricke des Todes.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 In der Menge des Volkes besteht des Königs Schmuck; aber das Schwinden der Bevölkerung ist des Fürsten Untergang.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Der Langmütige hat viel Verstand, der Jähzornige aber begeht große Torheiten.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Ein gelassenes Herz ist des Leibes Leben; aber Eifersucht ist Knochenfraß.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Wer den Schwachen unterdrückt, beschimpft seinen Schöpfer; wer Ihn aber ehren will, erbarmt sich des Armen.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Der Gottlose wird durch seine Bosheit gestürzt; der Gerechte aber ist auch im Tode getrost.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 Die Weisheit wohnt im Herzen des Verständigen, sie bezeugt sich auch am Gewissen der Toren.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Gerechtigkeit erhöht ein Volk; die Sünde aber ist der Völker Schande.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 Ein König hat Wohlgefallen an einem verständigen Knechte; sein Zorn aber trifft einen Schändlichen.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
