Sprueche 1
1 Sprüche Salomos, des Sohnes Davids, des Königs von Israel,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 daß man Weisheit und Zucht erlerne und verständige Reden verstehe,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 daß man Gedankenzucht erlange, Rechtssinn, Urteilskraft und Aufrichtigkeit;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 damit den Einfältigen Klugheit, den Jünglingen Erkenntnis und Besonnenheit verliehen werde.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Wer weise ist, hört darauf und vermehrt seine Kenntnisse, und wer verständig ist, eignet sich Fertigkeiten an,
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 damit er Sprichwörter und bildliche Rede verstehe, die Worte der Weisen und ihre Rätsel.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Die Furcht des HERRN ist der Anfang der Erkenntnis; nur Toren verachten Weisheit und Zucht!
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Höre, mein Sohn, die Unterweisung deines Vaters und verwirf nicht die Lehre deiner Mutter!
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Denn sie sind ein schöner Kranz für dein Haupt und ein Geschmeide um deinen Hals.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Mein Sohn, wenn dich Sünder überreden wollen, so willige nicht ein,
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 wenn sie sagen: «Komm mit uns, wir wollen auf Blut lauern, wir wollen dem Unschuldigen ohne Ursache nachstellen;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 wir wollen sie verschlingen wie der Scheol die Lebendigen, als sänken sie unversehens ins Grab! (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Wir wollen allerlei kostbares Gut gewinnen und unsre Häuser füllen mit Raub;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 schließe dich uns auf gut Glück an, wir wollen gemeinsame Kasse führen!»
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Mein Sohn, geh nicht mit ihnen auf dem Wege, halte deinen Fuß zurück von ihrem Pfad!
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Denn ihre Füße laufen zum Bösen und eilen Blut zu vergießen.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Denn vergeblich wird das Netz ausgespannt vor den Augen aller Vögel;
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 sie aber lauern auf ihr eigenes Blut und stellen ihrem eigenen Leben nach.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Dies ist das Schicksal aller, die nach [ungerechtem] Gewinn trachten: er kostet seinen Besitzern die Seele!
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Die Weisheit ruft draußen laut, öffentlich läßt sie ihre Stimme hören;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 im ärgsten Straßenlärm schreit sie, an den Pforten der Stadttore hält sie ihre Reden:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Wie lange wollt ihr Einfältigen die Einfalt lieben und ihr Spötter Lust am Spotten haben und ihr Toren Erkenntnis hassen?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Kehret um zu meiner Zurechtweisung! Siehe, ich will euch meinen Geist sprudeln lassen, euch meine Worte kundtun!
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Darum, weil ich rufe und ihr mich abweiset, weil ich meine Hand ausstrecke und niemand darauf achtet,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 weil ihr vielmehr allen meinen Rat verwerfet und meine Zurechtweisung nicht begehret,
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 so werde auch ich eures Unglücks lachen und euer spotten,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 wenn das, was ihr fürchtet, wie ein Wetter über euch kommt und euer Schicksal euch wie ein Wirbelsturm überraschen wird, wenn euch Angst und Not überfällt.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Dann werden sie mich anrufen, aber ich werde nicht antworten; sie werden mich eifrig suchen und nicht finden,
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 darum, daß sie die Erkenntnis gehaßt und die Furcht des HERRN nicht erwählt haben,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 daß sie meinen Rat nicht begehrt und alle meine Zurechtweisung verschmäht haben.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Darum sollen sie von der Frucht ihres eigenen Weges essen und von ihren eigenen Ratschlägen genug bekommen!
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Denn ihre Verirrung bringt die Einfältigen um, und ihre Sorglosigkeit stürzt die Toren ins Verderben.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Wer aber mir gehorcht, wird sicher wohnen und kein Unheil fürchten müssen.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
