Klagelieder 5
1 Gedenke, HERR, was uns widerfahren ist! Schau her und siehe unsere Schmach!
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Unser Erbe ist den Fremden zugefallen, unsere Häuser den Ausländern.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Wir sind Waisen geworden, vaterlos, unsere Mütter zu Witwen.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Unser Wasser trinken wir um Geld, unser Holz kommt uns gegen Bezahlung zu.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Unsere Verfolger sind uns beständig auf dem Hals; werden wir müde, so gönnt man uns keine Ruhe.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 Wir haben Ägypten die Hand gereicht und Assur, um genug Brot zu erhalten.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Unsere Väter, die gesündigt haben, sind nicht mehr; wir müssen ihre Schuld tragen.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Knechte herrschen über uns; niemand befreit uns aus ihrer Hand!
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 Wir schaffen unsere Nahrung unter Lebensgefahr herbei, weil uns in der Wüste das Schwert bedroht.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Unsere Haut ist schwarz wie ein Ofen, so versengt uns der Hunger.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Frauen wurden in Zion vergewaltigt, Jungfrauen in den Städten Judas.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Fürsten wurden durch ihre Hand gehängt, die Person der Alten hat man nicht geachtet.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Jünglinge müssen Mühlsteine tragen und Knaben straucheln unter Bürden von Holz.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Die Ältesten bleiben weg vom Tor, und die Jünglinge lassen ihr Saitenspiel.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 Die Freude unsres Herzens ist dahin, unser Reigen hat sich in Klage verwandelt.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 Die Krone ist uns vom Haupte gefallen; wehe uns, daß wir gesündigt haben!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Darob ist unser Herz krank geworden, darum sind unsere Augen trübe:
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 weil der Berg Zion verwüstet ist; Füchse tummeln sich daselbst.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 Du aber, o HERR, bleibst ewiglich, dein Thron besteht für und für!
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Warum willst du uns für immer vergessen, uns verlassen auf Lebenszeit?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Bringe uns zu dir zurück, o HERR, so kehren wir um; laß es wieder werden wie vor alters!
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 Oder hast du uns gänzlich verworfen, bist du allzusehr über uns erzürnt?
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
