Job 6
1 Da antwortete Hiob und sprach:
А Йов відповів та й сказав:
2 O daß mein Unmut und mein Unglück gegeneinander abgewogen und zugleich auf eine Waage gelegt würden!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Denn nun ist es schwerer als Meeressand; darum sind meine Reden so verwirrt.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Denn die Pfeile des Allmächtigen stecken in mir, mein Geist saugt ihr Gift; die Schrecken Gottes bestürmen mich.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Schreit auch ein Wildesel beim Gras, brüllt auch ein Ochse, wenn er Futter hat?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Kann man auch Fades essen ohne Salz, findet man am Eiweiß irgendwelchen Geschmack?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Was meine Seele zu berühren verschmähte, das ist jetzt mein täglich Brot!
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 O daß doch käme, was ich wünsche, und Gott meine Hoffnung erfüllte:
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 daß es doch Gott gefiele, mich zu zermalmen, seine Hand auszustrecken und mich abzuschneiden!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 So bliebe mir noch der Trost (worüber ich frohlocken würde im schonungslosen Schmerz), daß ich von den Worten des Heiligen nicht abgefallen bin!
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Wie groß ist denn meine Kraft, daß ich noch ausharren, und wann kommt mein Ende, daß meine Seele sich gedulden soll?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Ist mir denn der Steine Kraft gegeben, ist dies mein Fleisch etwa von Erz?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Bin ich denn nicht hilflos und des Heils beraubt?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Dem Verzagten soll sein Freund Mitleid erzeigen, selbst wenn er von der Furcht des Allmächtigen lassen sollte.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Meine Brüder trügen wie ein Wildbach, wie das Bett der Wildbäche, die überlaufen,
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 welche trübe werden vom Eis, wenn der Schnee sich darin birgt,
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 die aber versiegen zur Zeit der Sommerglut und von ihrem Ort verschwinden, wenn es heiß wird.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Es biegen ab von ihrem Wege die Karawanen, ziehen in die Wüste und verirren sich;
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 es schauen sie die Karawanen Themas, die Reisegesellschaften Sebas hoffen auf sie.
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 Aber sie werden in ihrer Hoffnung zuschanden; wenn sie dorthin kommen, sind sie enttäuscht.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 So seid auch ihr mir jetzt geworden; ihr schauet Schreckliches und fürchtet euch davor!
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Habe ich gesagt: «Gebet mir etwas!» oder «Bringt mir etwas von eurem Vermögen her;
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 rettet mich aus der Hand des Feindes und erlöset mich von des Tyrannen Hand?»
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Belehret mich, so will ich schweigen,
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 weiset mir nach, wo ich gefehlt! O wie eindringlich sind die Reden der Wahrheit! Aber was bringen eure Zurechtweisungen zu-recht?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Gedenket ihr Worte zu bekritteln und haltet die Reden eines Verzweifelten für Wind?
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Ja, ihr werfet das Los über eine Waise und verhandelt euren Freund!
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Und nun seid doch so gefällig und schaut mich an, ob ich euch ins Angesicht lügen werde!
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Kehret um, tut nicht Unrecht! Ja, kehret um! noch bin ich im Recht!
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Ist denn Unrecht auf meiner Zunge, oder unterscheidet mein Gaumen nicht, was verderblich ist?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
