Job 5
1 Rufe doch! Ist einer, der dir antwortet? Und an welchen von den Heiligen willst du dich wenden?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Denn den Toren erwürgt der Zorn, und den Einfältigen tötet der Eifer.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Ich selbst habe einen Toren gesehen, der Wurzel schlug; sobald ich aber sein Gehöft verfluchte,
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 waren seine Söhne vom Glück verlassen und wurden unterdrückt im Tore, und niemand rettete sie;
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 seine Ernte fraß der Hungrige und nahm sie ihm aus den Dornen heraus, und sein Vermögen schnappten die Habgierigen weg.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Denn Unglück wächst nicht aus dem Staub hervor, und Unheil sproßt nicht aus der Erde;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 sondern der Mensch ist zum Unglück geboren, wie die Funken aufwärts fliegen.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Aber doch würde ich Gott suchen und meine Rede an ihn richten,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 der große, unerforschliche Dinge tut, Wunder ohne Zahl:
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Er gießt Regen auf die Erde und sendet Wasser über die Fluren;
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 er erhöht die Niedrigen und die Leidtragenden erlangen das Heil;
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 er vereitelt die Anschläge der Listigen, daß ihre Hand nicht helfen kann;
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 er fängt die Weisen in ihrer Klugheit, und der Verschmitzten Rat überstürzt sich selbst;
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 bei Tage stoßen sie an wie im Dunkel und tappen zu Mittag wie in der Nacht.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Aber den Armen errettet er vom Schwert und aus ihrem Maul und den Bedürftigen aus der Hand des Starken,
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 daß der Geringe Hoffnung faßt und die Frechheit ihr Maul verschließt.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Siehe, wohl dem Menschen, den Gott straft! Darum verwirf die Züchtigung des Allmächtigen nicht!
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Denn er verwundet und verbindet, er zerschlägt und seine Hand heilt.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 In sechs Trübsalen wird er dich erretten, und in sieben wird dich kein Leid berühren:
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 In Hungersnot wird er dich vom Tode erlösen und im Kriege von dem Schwert;
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 vor der Geißel der Zunge wirst du geborgen sein und wirst Gewalttätigkeit nicht fürchten, wenn sie kommt;
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 der Verwüstung und Dürre wirst du lachen und vor den wilden Tieren nicht erschrecken;
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 denn mit den Steinen des Feldes stehst du im Bunde, und die Tiere des Feldes halten Frieden mit dir.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Du wirst erfahren, daß dein Zelt sicher ist, und untersuchst du deine Wohnung, so fehlt dir nichts.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Du wirst erfahren, daß dein Same zahlreich wird und deine Sprößlinge wie das Gras auf Erden.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Du wirst in gutem Alter begraben werden, wie man Garben einbringt zu ihrer Zeit.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Siehe, das haben wir erforscht, so ist es; vernimm es und merke es dir wohl!
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
