Job 4
1 Da hob Eliphas, der Temaniter, an und sprach:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Vielleicht verdrießt es dich, wenn man versucht, ein Wort mit dir zu reden; wer hält aber die Rede zurück?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Siehe, du hast viele zurechtgewiesen und müde Hände gestärkt.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Deine Reden haben Strauchelnde aufgerichtet, und wankende Knie hast du gekräftigt.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Da es nun an dich kommt, erliegst du, und weil es dich trifft, bist du so bestürzt.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Ist nicht deine Gottesfurcht dein Trost und die Vollkommenheit deines Weges deine Hoffnung?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Bedenke aber: ist je ein Unschuldiger umgekommen, oder wurden je Rechtschaffene vertilgt?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Soviel ich gesehen habe: die Unrecht pflügen und Unheil säen, ernten es auch.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Durch Gottes Odem kommen sie um; durch den Hauch seines Zornes werden sie verzehrt.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Das Brüllen des Löwen und die Stimme des Leuen verstummt, und die Zähne der jungen Löwen werden ausgebrochen.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Der Löwe verdirbt aus Mangel an Raub, und die Jungen der Löwin zerstreuen sich.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Zu mir aber stahl sich ein Wort, mein Ohr vernahm ein leises Flüstern;
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 beim Nachdenken über Nachtgesichte, als tiefer Schlaf auf die Menschen gefallen war,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 da kam Furcht über mich und ein Zittern und durchschauerte alle meine Gebeine;
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 denn ein Geist ging an mir vorüber, die Haare meines Leibes standen mir darob zu Berge.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Er stand da, und ich erkannte sein Aussehen nicht, eine Gestalt war vor meinen Augen, ich hörte eine flüsternde Stimme:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Ist der Sterbliche gerecht vor Gott oder ein Mann vor seinem Schöpfer rein?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Siehe, seinen Dienern traut er nicht, bei seinen Engeln nimmt er Irrtum wahr;
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 wieviel mehr bei denen, die in Lehmhütten wohnen, deren Fundament im Staube liegt und die gleich Motten zerstört werden!
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Zwischen Morgen und Abend gehen sie zugrunde; ehe man sich's versieht, sind sie für immer dahin.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Wird nicht ihr Zeltstrick abgerissen? Sie sterben; und zwar nicht an Weisheit!
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
