Job 27
1 Und Hiob setzte seine Rede fort und sprach:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 So wahr Gott lebt, der mir mein Recht entzogen, und der Allmächtige, der meine Seele betrübt hat:
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 Solange noch mein Odem in mir ist und der Hauch Gottes in meiner Nase,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 sollen meine Lippen nichts Verkehrtes reden und meine Zunge keine Lüge aussprechen.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Ferne sei es von mir, daß ich euch Recht gebe, ich werde mir meine Unschuld nicht nehmen lassen bis an mein Ende!
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 Ich habe an meiner Gerechtigkeit festgehalten und werde sie nicht loslassen, mein Gewissen straft mich über keinen meiner Tage;
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 mein Feind aber müsse verurteilt werden und meine Widersacher Unrecht haben.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Denn was für eine Hoffnung hat der Frevler, wenn Gott [ihn] abschneidet, wenn er ihm seine Seele entzieht?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Wird Gott sein Geschrei erhören, wenn Not über ihn kommt?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Hätte er seine Lust an dem Allmächtigen, so würde er Gott allezeit anrufen.
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Ich will euch über Gottes Hand belehren und, was es mit dem Allmächtigen für eine Bewandtnis hat, euch nicht verhehlen.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Siehe, ihr alle habt es ja gesehen (warum redet ihr so unnütze Worte)?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 Das ist das Teil, das der gottlose Mensch von Gott, und dies das Erbe, das die Tyrannen vom Allmächtigen erhalten:
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Wenn seine Kinder sich mehren, so ist's für das Schwert, und seine Nachkommenschaft hat nicht Brot genug.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Seine Entronnenen sinken durch die Pest ins Grab, und ihre Witwen beweinen sie nicht.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Wenn er schon Geld zusammenscharrt wie Staub und Kleider zusammenhäuft wie Kot,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 so bringt er sie zwar zusammen, aber der Gerechte wird sie anziehen, und in das Geld werden sich die Unschuldigen teilen.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 Er baut sein Haus wie die Motte und wie ein Hüttlein, das der Hüter macht.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 Reich legt er sich hin und tut es nicht wieder; in einem Augenblick ist er dahin:
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Schrecken ergreift ihn wie eine Wasserflut, der Sturmwind führt ihn über Nacht davon.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 Ein Ostwind ergreift ihn, und er fährt dahin, er rafft ihn von seiner Stätte hinweg.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Schonungslos schleudert Er Geschosse nach ihm, eiligst muß er fliehen vor seiner Hand.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Man klatscht mit den Händen über ihn und zischt ihn aus an seinem Ort.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
