Job 17
1 Mein Geist ist verstört, meine Tage laufen ab, Gräber warten meiner.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Treibt man nicht Gespött mit mir und muß nicht mein Auge auf ihren bittren Mienen weilen?
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Setze doch einen ein, verbürge dich selbst für mich! Wer sollte sonst mir in die Hand geloben?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Du hast ihre Herzen der Einsicht verschlossen, darum wirst du sie nicht obsiegen lassen.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Wer Freunde der Plünderung preisgibt, dessen Kinder werden sich schämen müssen.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Man stellt mich den Leuten zum Sprichwort hin, und ich muß sein wie einer, dem man ins Angesicht speit.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Mein Augenlicht erlischt vor Gram, und alle meine Glieder sind wie ein Schatten.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Die Gerechten entsetzen sich darüber, und der Unschuldige ist über den Ruchlosen aufgebracht.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Aber der Gerechte hält fest an seinem Wege, und wer reine Hände hat, dessen Kraft nimmt zu.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Ihr dagegen, kehrt nur alle wieder um und gehet [heim], ich finde doch keinen Weisen unter euch.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Meine Tage sind dahin; meine Pläne, die mein Herz besessen hat, sind abgeschnitten.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Die Nacht machen sie zum Tag; das Licht sei nahe, nicht die Finsternis!
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
13 da ich doch erwarte, daß der Scheol meine Wohnung wird und ich mein Lager in der Finsternis aufschlagen muß; (Sheol h7585)
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 da ich zur Grube sagen muß: Du bist mein Vater! und zu den Würmern: Ihr seid meine Mutter und meine Schwestern!
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Wo ist da noch Hoffnung für mich, und wer wird meine Hoffnung [verwirklicht] sehen?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
