Offenbarung 14
1 Nun hatte ich ein Gesicht: ich sah nämlich das Lamm auf dem Berge Zion stehen und mit ihm hundertvierundvierzigtausend, die seinen Namen und den Namen seines Vaters auf ihrer Stirn geschrieben trugen.
Потім я подивився, і ось переді мною Агнець. Він стояв на горі Сіон, і з Ним – сто сорок чотири тисячі, у яких на чолі написане Його ім’я та ім’я Його Отця.
2 Und ich hörte einen Schall aus dem Himmel wie das Rauschen vieler Wasser und wie das Rollen eines starken Donners; zugleich aber klang der Schall, den ich hörte, wie der von Harfenspielern, die auf ihren Harfen spielen.
І я почув голос із неба, наче гуркіт бурхливих вод і наче гучний грім. Голос, який я почув, був схожий на звучання арф, на яких грають арфісти.
3 Sie sangen ein neues Lied vor dem Throne und vor den vier Lebewesen und den Ältesten, und niemand konnte das Lied (singen) lernen außer den Hundertvierundvierzigtausend, die von der Erde erkauft sind.
Вони заспівали нову пісню перед престолом і перед чотирма живими істотами та старцями. Ніхто не міг вивчити тієї пісні, окрім ста сорока чотирьох тисяч викуплених із землі.
4 Diese sind es, die sich mit Weibern nicht befleckt haben, denn sie sind jungfräulich rein; diese sind es, die dem Lamme nachfolgen, wohin es auch gehen mag. Diese sind aus der Menschheit als Erstlingsgabe für Gott und für das Lamm erkauft worden,
Це ті, хто не опоганився жінками, залишившись незайманими. Вони йдуть за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони були викуплені від людства – як первісні плоди Богові та Агнцю.
5 und in ihrem Munde ist keine Lüge gefunden worden: sie sind ohne Fehl.
В їхніх устах не було знайдено брехні. Вони – непорочні.
6 Dann sah ich einen anderen Engel hoch oben mitten am Himmel fliegen, der den Bewohnern der Erde und allen Völkerschaften und Stämmen, Sprachen und Völkern eine ewiggültige Heilsbotschaft zuverlässig zu verkündigen hatte. (aiōnios g166)
Потім я побачив іншого ангела, який летів посеред неба. Він мав проголосити вічну Добру Звістку тим, хто живе на землі: кожній нації, племені, мові та народу. (aiōnios g166)
7 Er rief mit lauter Stimme: »Fürchtet Gott und gebt ihm Ehre! Denn gekommen ist die Stunde seines Gerichts; und betet den an, der den Himmel und die Erde, das Meer und die Wasserquellen geschaffen hat!« –
Він сказав гучним голосом: «Бійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшов час Його суду. Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море та джерела вод!»
8 Hinter ihm kam ein anderer, zweiter Engel, der rief: »Gefallen, gefallen ist das große Babylon, das alle Völker vom Glutwein seiner Unzucht hat trinken lassen!« –
За ним слідував інший ангел, кажучи: «Упав! Упав Великий Вавилон! Він напоїв усі народи вином своєї статевої розпусти».
9 Noch ein anderer, dritter Engel folgte ihnen nach, der mit lauter Stimme rief: »Wenn jemand das Tier und sein Bild anbetet und das Malzeichen an seiner Stirn oder seiner Hand annimmt,
Третій ангел слідував за ними, кажучи гучним голосом: «Якщо хтось поклоняється звіру та його образу й отримує його знак на чоло або руку,
10 der wird gleichfalls vom Zornwein Gottes trinken, der ungemischt im Becher seines Zornes hergestellt ist, und wird mit Feuer und Schwefel vor den Augen der heiligen Engel und vor dem Lamm gepeinigt werden;
той буде пити нерозведене вино Божого гніву, приготовлене в чаші Його гніву. Він буде мучитися у вогні та сірці перед святими ангелами й Агнцем.
11 und der Rauch von ihrer Peinigung steigt in alle Ewigkeit auf, und sie haben keine Ruhe bei Tag und bei Nacht, sie die das Tier und sein Bild anbeten, und alle, die das Malzeichen seines Namens an sich tragen!« (aiōn g165)
І дим їхнього страждання буде підійматися навіки-віків. Не буде спокою ні вдень, ні вночі для тих, хто поклоняється звіру та його образу, або для тих, хто отримує знак його імені». (aiōn g165)
12 Hier muß sich das standhafte Ausharren der Heiligen zeigen, die da treu bleiben den Geboten Gottes und dem Glauben an Jesus.
У цьому терпіння святих, які виконують заповіді Божі й [залишаються] вірними Ісусу.
13 Da vernahm ich eine Stimme aus dem Himmel, die (mir) zurief: »Schreibe: Selig sind die Toten, die im Herrn sterben, von jetzt an! Ja – so spricht der Geist –, sie sollen ausruhen von ihren Mühsalen; denn ihre Werke folgen ihnen nach.«
Потім я почув голос із неба, який сказав: «Напиши це: блаженні мертві, які відтепер помирають у Господі!». «Так, – каже Дух, – вони відпочинуть від своєї праці, бо їхні діла йдуть за ними».
14 Nun sah ich plötzlich eine weiße Wolke, und auf der Wolke saß einer, der wie ein Menschensohn aussah; er hatte auf dem Haupt eine goldene Krone und eine scharfe Sichel in der Hand.
Тоді я подивився, і ось [переді мною] була біла хмара, а на хмарі сидів Хтось, подібний до Сина Людського. На голові Він мав золоту корону, а в руці – гострий серп.
15 Dann trat ein anderer Engel aus dem Tempel heraus und rief dem auf der Wolke Sitzenden mit lauter Stimme zu: »Lege deine Sichel an und beginne die Ernte! Denn die Zeit zum Ernten ist gekommen, weil die Ernte der Erde dürr geworden ist.«
І ще один ангел вийшов із Храму й гучним голосом промовив до Того, Хто сидів на хмарі: «Візьми Свій серп і жни, бо прийшов час жнив і врожай землі дозрів».
16 Da ließ der auf der Wolke Sitzende seine Sichel über die Erde fahren, und die Erde wurde abgeerntet.
І Той, Хто сидів на хмарі, кинув Свого серпа на землю, і врожай на землі був зібраний.
17 Dann trat noch ein anderer Engel aus dem Tempel im Himmel heraus, der gleichfalls eine scharfe Sichel hatte,
Потім інший ангел вийшов із Храму на небі, і він теж мав гострий серп.
18 und ein anderer Engel kam aus dem Altar heraus; der hatte Macht über das Feuer und rief dem, der die scharfe Sichel hatte, mit lauter Stimme die Worte zu: »Lege deine scharfe Sichel an und schneide den Fruchtertrag am Weinstock der Erde ab! Denn seine Trauben sind reif geworden.«
І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й гучним голосом промовив до того, що мав гострий серп: «Надішли свій гострий серп і збери грона винограду на землі, бо його виноград дозрів».
19 Da ließ der Engel seine Sichel über die Erde fahren, erntete den Weinstock der Erde ab und schüttete (die Trauben) in die große Zorneskelter Gottes.
Ангел кинув свого серпа на землю й, зібравши виноград, вкинув його до великої давильні Божого гніву.
20 Hierauf wurde die Kelter draußen vor der Stadt getreten: da kam Blut aus der Kelter hervor bis hinauf an die Zügel der Pferde (und ergoß sich) sechzehnhundert Stadien weit.
[Виноград] було почавлено в давильні за містом. З неї потекла кров, яка піднялася аж по вудила коней і розлилась на тисячу шістсот стадіїв.
