Psalm 95

1 Kommt, laßt uns dem HERRN zujubeln, jauchzen dem Felsen unsers Heils!

Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

2 Laßt uns mit Dank vor sein Angesicht treten, mit Liedern ihm jauchzen!

хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

3 Denn ein großer Gott ist der HERR und ein großer König über alle Götter,

бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

4 er, in dessen Hand die Tiefen der Erde sind und dem auch die Gipfel der Berge gehören;

що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

5 er, dem das Meer gehört: er hat’s ja geschaffen, und das Festland: seine Hände haben’s gebildet.

що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

6 Kommt, laßt uns anbeten und niederfallen, die Knie beugen vor dem HERRN, unserm Schöpfer!

Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

7 Denn er ist unser Gott, und wir das Volk seiner Weide, die Herde seiner Hand. Möchtet ihr heute doch hören auf seine Stimme:

Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

8 »Verstockt nicht euer Herz wie bei Meriba, wie am Tage von Massa in der Wüste,

„не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

9 woselbst eure Väter mich versuchten, mich prüften, obwohl sie doch sahen mein Tun.

коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

10 Vierzig Jahre hegte ich Abscheu gegen dieses Geschlecht, und sagte: ›Sie sind ein Volk mit irrendem Herzen‹; sie aber wollten von meinen Wegen nichts wissen.

Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

11 So schwur ich denn in meinem Zorn: ›Sie sollen nicht eingehn in meine Ruhstatt!‹«

тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“