Psalm 78

1 Ein Lehrgedicht von Asaph. Gib acht, mein Volk, auf meine Belehrung,

Пісня навча́льна Асафова.

2 Ich will auftun meinen Mund zur Rede in Sprüchen, will Rätsel verkünden von der Vorzeit her.

нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!

3 Was wir gehört und erfahren und unsere Väter uns erzählt haben,

Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —

4 das wollen wir ihren Kindern nicht verschweigen, sondern dem künftgen Geschlecht verkünden die Ruhmestaten des HERRN und seine Stärke und die Wunder, die er getan hat.

того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!

5 Denn er hat ein Zeugnis aufgerichtet in Jakob und festgestellt in Israel ein Gesetz, von dem er unsern Vätern gebot, es ihren Kindern kundzutun,

Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,

6 auf daß die Nachwelt Kenntnis davon erhielte: die Kinder, die geboren würden, sollten aufstehn und ihren Kindern davon erzählen,

щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.

7 daß sie auf Gott ihr Vertrauen setzten und die Taten Gottes nicht vergäßen und seine Gebote befolgten,

І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.

8 daß sie nicht wie ihre Väter würden, ein trotziges und widerspenstiges Geschlecht, ein Geschlecht mit wankelmütigem Herzen, dessen Geist sich nicht zuverlässig zu Gott hielt.

І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.

9 Ephraims Söhne, bogengerüstete Schützen, haben den Rücken gewandt am Tage des Kampfes.

Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:

10 Sie hielten den gottgestifteten Bund nicht und wollten nicht wandeln in seinem Gesetz;

вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,

11 nein, sie vergaßen seine Taten und seine Wunder, die er sie hatte sehen lassen.

і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.

12 Vor ihren Vätern hatte er Wunder getan im Lande Ägypten, im Gefilde von Zoan.

Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:

13 Er spaltete das Meer und ließ sie hindurchziehn und türmte die Wasser auf wie einen Wall;

Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;

14 er leitete sie bei Tag durch die Wolke und während der ganzen Nacht durch Feuerschein;

і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;

15 er spaltete Felsen in der Wüste und tränkte sie reichlich wie mit Fluten;

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.

16 Bäche ließ er aus dem Felsen hervorgehn und Wasser gleich Strömen niederfließen.

Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.

17 Dennoch fuhren sie fort, gegen ihn zu sündigen, und widerstrebten dem Höchsten in der Wüste;

Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,

18 ja, sie versuchten Gott in ihren Herzen, indem sie Speise verlangten für ihr Gelüst,

і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.

19 und redeten gegen Gott mit den Worten: »Kann Gott wohl einen Tisch in der Wüste uns decken?

І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“

20 Wohl hat er den Felsen geschlagen, daß Wasser flossen heraus und Bäche sich ergossen; doch wird er auch vermögen Brot zu geben oder Fleisch seinem Volke zu schaffen?«

Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“

21 Drum, als der HERR das hörte, ergrimmte er: Feuer entbrannte gegen Jakob, und Zorn stieg auf gegen Israel,

Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,

22 weil sie an Gott nicht glaubten und auf seine Hilfe nicht vertrauten.

бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.

23 Und doch gebot er den Wolken droben und tat die Türen des Himmels auf,

А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,

24 ließ Manna auf sie regnen zum Essen und gab ihnen himmlisches Brotkorn:

і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:

25 Engelspeise aßen sie allesamt, Reisekost sandte er ihnen zur Sättigung.

Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!

26 Hinfahren ließ er den Ostwind am Himmel und führte durch seine Kraft den Südwind herbei;

Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —

27 Fleisch ließ er auf sie regnen wie Staub und beschwingte Vögel wie Meeressand;

і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,

28 mitten in ihr Lager ließ er sie fallen, rings um ihre Wohnungen her.

і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.

29 Da aßen sie und wurden reichlich satt, und was sie gewünscht, gewährte er ihnen.

І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!

30 Noch hatten sie ihres Gelüsts sich nicht entschlagen, noch hatten sie ihre Speise in ihrem Munde,

Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,

31 da stieg der Ingrimm Gottes gegen sie auf und erwürgte die kräftigen Männer unter ihnen und streckte Israels junge Mannschaft zu Boden.

а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.

32 Trotz alledem sündigten sie weiter und glaubten nicht an seine Wunder.

Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,

33 Drum ließ er ihre Tage vergehn wie einen Hauch und ihre Jahre in angstvoller Hast.

— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.

34 Wenn er sie sterben ließ, dann fragten sie nach ihm und kehrten um und suchten Gott eifrig

Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,

35 und dachten daran, daß Gott ihr Fels sei und Gott, der Höchste, ihr Erlöser.

і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.

36 Doch sie heuchelten ihm mit ihrem Munde und belogen ihn mit ihrer Zunge;

І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,

37 denn ihr Herz hing nicht fest an ihm, und sie hielten nicht treu an seinem Bunde.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.

38 Doch er war barmherzig, vergab die Schuld und vertilgte sie nicht, nein, immer wieder hielt er seinen Zorn zurück und ließ nicht seinen ganzen Grimm erwachen;

Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,

39 denn er dachte daran, daß Fleisch sie waren, ein Windhauch, der hinfährt und nicht wiederkehrt.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!

40 Wie oft widerstrebten sie ihm in der Wüste, kränkten sie ihn in der Öde!

Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!

41 Und immer aufs neue versuchten sie Gott und betrübten den Heiligen Israels.

І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —

42 Sie dachten nicht mehr an seine starke Hand, an den Tag, wo er sie vom Bedränger erlöste,

вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,

43 als er seine Zeichen in Ägypten tat, seine Wunder im Gefilde von Zoan.

як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,

44 Er verwandelte dort in Blut ihre Ströme, so daß man ihr fließendes Wasser nicht trinken konnte;

і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.

45 er sandte unter sie Ungeziefer, das sie fraß, und Frösche, die ihnen Verderben brachten;

Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.

46 er gab ihre Ernte den Freßgrillen preis und die Frucht ihrer Arbeit den Heuschrecken;

А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.

47 er zerschlug ihre Reben mit Hagel, ihre Maulbeerfeigenbäume mit Schloßen;

Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.

48 er gab ihr Vieh dem Hagel preis und ihren Besitz den Blitzen;

І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.

49 er sandte gegen sie seines Zornes Glut, Wut und Grimm und Drangsal: eine Schar von Unglücksengeln;

Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.

50 er ließ seinem Ingrimm freien Lauf, entzog ihre Seele nicht dem Tode, überließ vielmehr ihr Leben der Pest;

Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.

51 er ließ alle Erstgeburt in Ägypten sterben, der Manneskraft Erstlinge in den Zelten Hams.

І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.

52 Dann ließ er sein Volk ausziehn wie Schafe und leitete sie in der Wüste wie eine Herde

І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.

53 und führte sie sicher, so daß sie nicht bangten; ihre Feinde aber bedeckte das Meer.

І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.

54 So brachte er sie nach seinem heiligen Gebiet, in das Bergland, das er mit seiner Rechten erworben,

І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.

55 und vertrieb vor ihnen her die Völker, verloste ihr Gebiet als erblichen Besitz und ließ in ihren Zelten die Stämme Israels wohnen.

І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.

56 Doch sie versuchten und reizten Gott, den Höchsten, und hielten sich nicht an seine Gebote,

Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,

57 sondern fielen ab und handelten treulos, ihren Vätern gleich; sie versagten wie ein trüglicher Bogen

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.

58 und erbitterten ihn durch ihren Höhendienst und reizten ihn zum Eifer durch ihre Götzenbilder.

І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.

59 Als Gott es vernahm, ergrimmte er und verwarf Israel ganz und gar:

Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,

60 er gab seine Wohnung in Silo auf, das Zelt, das er aufgeschlagen unter den Menschen;

і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

61 er ließ seine Macht in Gefangenschaft fallen und seine Zier in die Hand des Feindes;

і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.

62 er gab sein Volk dem Schwerte preis und war entrüstet über sein Erbteil;

І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:

63 seine jungen Männer fraß das Feuer, und seine Jungfraun blieben ohne Brautlied;

його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,

64 seine Priester fielen durchs Schwert, und seine Witwen konnten keine Totenklage halten.

його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.

65 Da erwachte der Allherr wie ein Schlafender, wie ein vom Wein übermannter Kriegsheld;

Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,

66 er schlug seine Feinde von hinten und gab sie ewiger Schande preis.

і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!

67 Auch verwarf er das Zelt Josephs und erwählte nicht den Stamm Ephraim,

Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,

68 sondern erwählte den Stamm Juda, den Berg Zion, den er liebgewonnen;

а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!

69 und er baute den ragenden Bergen gleich sein Heiligtum, fest wie die Erde, die er auf ewig gegründet.

І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.

70 Dann erwählte er David, seinen Knecht, den er wegnahm von den Hürden des Kleinviehs;

І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,

71 von den Mutterschafen holte er ihn, daß er Jakob weide, sein Volk, und Israel, seinen Erbbesitz.

від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —

72 Der weidete sie mit redlichem Herzen und leitete sie mit kundiger Hand.

і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!