Psalm 77
1 Dem Musikmeister über die Jeduthuniden; von Asaph ein Psalm. Laut ruf’ ich zu Gott, ja ich will schreien,
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 Wenn Drangsalszeiten über mich kommen, such’ ich den Allherrn; meine Hand ist nachts ohn’ Ermatten ausgestreckt, meine Seele will sich nicht trösten lassen.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 Denk’ ich an Gott, so muß ich seufzen; sinne ich nach, so verzagt mein Geist. (SELA)
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Du hältst mir die Augenlider offen, ich bin voll Unruhe und kann nicht reden.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 Ich überdenke die Tage der Vorzeit, die längst entschwundenen Jahre;
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 ich denke bei Nacht an mein Saitenspiel, ich sinne in meinem Herzen nach, und es grübelt mein Geist und fragt:
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 »Wird der Allherr auf ewig verstoßen und niemals wieder Gnade üben?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Ist seine Güte für immer erschöpft? sind seine Verheißungen abgetan für alle Zukunft?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 Hat Gott vergessen, gnädig zu sein, oder im Zorn sein Erbarmen verschlossen?« (SELA)
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 Da sagte ich mir: »Das bekümmert mich schmerzlich, daß das Walten des Höchsten sich hat geändert.«
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 Ich will gedenken der Taten des HERRN, will gedenken deiner Wunder von der Vorzeit her,
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 will sinnen über all dein Tun und deine großen Taten erwägen.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 O Gott, erhaben ist dein Weg: wo ist eine Gottheit so groß wie Gott?
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 Du bist der Gott, der Wunder tut, du hast deine Macht an den Völkern bewiesen,
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 hast dein Volk erlöst mit starkem Arm, die Kinder Jakobs und Josephs. (SELA)
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 Als die Wasser dich sahen, o Gott, als die Wasser dich sahen, erbebten sie, auch die Tiefen des Weltmeers zitterten;
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 die Wolken ergossen sich in strömenden Regen, das Gewölk ließ Donner erkrachen, und deine Pfeile fuhren einher;
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 deine Donnerstimme dröhnte am Himmelsgewölbe, Blitze erhellten den Erdkreis, es bebte und schwankte die Erde.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 Durchs Meer ging dein Weg dahin und dein Pfad durch gewaltige Fluten; doch deine Spuren waren nicht zu erkennen.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Du hast dein Volk geführt wie eine Herde unter Leitung von Mose und Aaron.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
