Psalm 50
1 Ein Psalm von Asaph. Der Gott der Götter, der HERR, redet und ruft der Erde zu
Псалом Асафів.
2 aus Zion, der Krone der Schönheit, strahlt Gott in lichtem Glanz hervor:
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 unser Gott kommt und kann nicht schweigen, verzehrendes Feuer geht vor ihm her, und rings um ihn her stürmt es gewaltig.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Er ruft dem Himmel droben zu und der Erde, um sein Volk zu richten:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 »Versammelt mir meine Gesetzestreuen, die den Bund mit mir geschlossen beim Opfer!«
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 Da taten die Himmel seine Gerechtigkeit kund; denn Gott selbst ist’s, der da Gericht hält. (SELA)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 »Höre, mein Volk, und laß mich reden, Israel, daß ich dich ernstlich warne: Gott, dein Gott bin ich!
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Nicht deiner Opfer wegen rüge ich dich, sind doch deine Brandopfer stets mir vor Augen.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Doch ich mag nicht Stiere nehmen aus deinem Hause, nicht Böcke aus deinen Hürden;
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 denn mein ist alles Wild des Waldes, das Getier auf meinen Bergen zu Tausenden.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Ich kenne jeden Vogel auf den Bergen, und was auf dem Felde sich regt, steht mir zur Verfügung.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Hätte ich Hunger: ich brauchte es dir nicht zu sagen, denn mein ist der Erdkreis und all seine Fülle.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Esse ich etwa das Fleisch von Stieren, und soll ich das Blut von Böcken trinken?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Bringe Dank dem HERRN als Opfer dar und bezahle so dem Höchsten deine Gelübde,
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 und rufe mich an am Tage der Not, so will ich dich retten, und du sollst mich preisen!«
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Zum Gottlosen aber spricht der Allherr: »Was hast du meine Satzungen aufzuzählen und meinen Bund im Munde zu führen,
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 da du selbst doch die Zucht mißachtest und meinen Worten den Rücken kehrst?
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Siehst du einen Dieb, so befreundest du dich mit ihm, und mit Ehebrechern hast du Gemeinschaft;
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 deinem Munde läßt du freien Lauf zur Bosheit, und deine Zunge zettelt Betrug an;
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 du sitzest da und redest (Böses) gegen deinen Bruder und bringst den Sohn deiner Mutter in Verruf!
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Das (alles) hast du getan, und ich habe geschwiegen; da hast du gedacht, ich sei so wie du. Das mache ich dir zum Vorwurf und gebe dir’s zu bedenken.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 O beherzigt das wohl, ihr Gottvergeßnen: sonst raffe ich euch hinweg ohne Rettung!
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Wer Dank als Opfer darbringt, erweist mir Ehre, und wer unsträflich wandelt, den lasse ich schauen Gottes Heil.«
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
