Psalm 38
1 Ein Psalm von David, bei Darbringung des Duftopfers. HERR, nicht in deinem Zorne strafe mich,
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Denn deine Pfeile sind in mich eingedrungen, und deine Hand liegt schwer auf mir:
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 nichts ist gesund an meinem Leib ob deinem Zürnen, nichts heil an meinen Gliedern ob meiner Sünde.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Denn meine Missetaten schlagen mir über dem Haupt zusammen; wie eine schwere Last sind sie mir zu schwer geworden.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Es faulen, es eitern meine Wunden infolge meiner Torheit.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Ich bin gekrümmt, tief niedergebeugt; den ganzen Tag geh’ ich trauernd einher;
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 denn meine Lenden sind voll von Entzündung, und nichts ist unversehrt an meinem Leibe.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Erschöpft bin ich und ganz zerschlagen, ich schreie auf infolge des Stöhnens meines Herzens.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 O Allherr, all mein Verlangen ist dir bekannt, und meine Seufzer sind dir nicht verborgen.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Mein Herz pocht stürmisch, meine Kraft hat mich verlassen, und das Licht meiner Augen, auch das ist dahin!
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Meine Freunde und Genossen stehn abseits von meinem Elend, und meine nächsten Verwandten halten sich fern.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Die nach dem Leben mir trachten, legen mir Schlingen, und die mein Unglück suchen, verabreden Unheil und sinnen auf Trug den ganzen Tag.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Doch ich bin wie ein Tauber, höre es nicht, und bin wie ein Stummer, der den Mund nicht auftut;
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 ja, ich bin wie einer, der nicht hören kann und in dessen Mund keine Widerrede ist;
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 denn auf dich, HERR, warte ich: du wirst antworten, o Allherr, mein Gott;
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 denn ich sage: »Daß sie nur nicht über mich frohlocken, nur nicht beim Wanken meines Fußes gegen mich großtun!«
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Denn nahe bin ich am Zusammenbrechen, und mein Schmerz ist mir allezeit gegenwärtig.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Ach! Ich bekenne meine Schuld, bin bekümmert ob meiner Sünde!
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Dagegen die ohne Grund mich befeinden, sind stark, und zahlreich sind, die ohn’ Ursach’ mich hassen,
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 und solche, die mir Gutes mit Bösem vergelten, sind meine Widersacher, weil fest am Guten ich halte.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Verlaß mich nicht, o HERR, mein Gott, sei nicht ferne von mir!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Eile zu meinem Schutz herbei, o Allherr, meine Rettung!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
