Psalm 18
1 Dem Musikmeister; vom Knecht des Herrn, von David, der dieses Lied an den Herrn richtete zu der Zeit, als der Herr ihn aus der Hand aller seiner Feinde, auch aus der Gewalt Sauls errettet hatte. Er betete (damals) so: Ich liebe dich, HERR, meine Stärke!
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Der HERR ist mein Fels, meine Burg und mein Erretter,
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Den Preiswürdigen rufe ich an, den HERRN: so werd’ ich von meinen Feinden errettet.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Die Wogen des Todes hatten mich umringt, und die Ströme des Unheils schreckten mich;
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
5 die Netze des Totenreichs umfingen mich schon, die Schlingen des Todes fielen über mich. (Sheol h7585)
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 In meiner Angst rief ich zum HERRN und schrie (um Hilfe) zu meinem Gott; da vernahm er in seinem Palast mein Rufen, und mein Notschrei drang ihm zu Ohren.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Da wankte und schwankte die Erde, und der Berge Grundfesten bebten, sie wankten hin und her, denn er war zornentbrannt.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Rauch stieg auf von seiner Nase, und fressendes Feuer drang aus seinem Munde, glühende Kohlen sprühten von ihm aus.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Er neigte den Himmel und fuhr herab, Wolkennacht lag unter seinen Füßen;
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 er fuhr auf dem Cherub und flog daher und schoß herab auf den Fittichen des Sturms;
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Finsternis machte er zu seiner Hülle, rings um sich her zu seinem Gezelt Regendunkel, dichtes Gewölk;
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 aus dem Glanz vor ihm her brachen durch seine Wolken Hagel und feurige Kohlen.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Dann donnerte der HERR im Himmel, der Höchste ließ seine Stimme erschallen;
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 er schoß seine Pfeile ab und zerstreute sie, schleuderte Blitze und schreckte sie.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Da wurden sichtbar die Tiefen des Meeres und aufgedeckt die Grundfesten der Erde vor deinem Schelten, o HERR, vor dem Zornesschnauben deiner Nase.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Er streckte die Hand herab aus der Höhe, erfaßte mich, zog mich heraus aus den großen Fluten,
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 entriß mich meinem starken Feinde und meinen Widersachern, die zu stark mir waren.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Sie hatten mich überfallen an meinem Unglückstage; doch der HERR ward mir zur Stütze;
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 er führte mich heraus auf weiten Raum, riß mich heraus, weil er Wohlgefallen an mir hatte.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Der HERR hat mir gelohnt nach meiner Gerechtigkeit, nach der Reinheit meiner Hände mir vergolten;
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 denn ich habe eingehalten die Wege des HERRN und bin von meinem Gott nicht treulos abgefallen;
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 nein, alle seine Rechte haben mir vor Augen gestanden, und seine Gebote hab’ ich nicht von mir gewiesen.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 So bin ich unsträflich vor ihm gewandelt und hab’ mich vor jeder Verschuldung gehütet;
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 drum hat mir der HERR vergolten nach meiner Gerechtigkeit, nach der Reinheit meiner Hände, die seinen Augen sichtbar war.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Gegen den Guten erweist du dich gütig, gegen den Redlichen zeigst du dich redlich,
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 gegen den Reinen erweist du dich rein, doch gegen den Falschen zeigst du dich enttäuschend;
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 denn du schaffst demütigen Leuten Hilfe, aber stolze Augen erniedrigst du.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Ja, du läßt meine Leuchte hell scheinen; der HERR, mein Gott, macht meine Finsternis licht.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Denn mit dir überrenne ich Feindesscharen, und mit meinem Gott überspringe ich Mauern.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Dieser Gott – sein Walten ist vollkommen; die Worte des HERRN sind lauter, ein Schild ist er allen, die zu ihm sich flüchten.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Denn wer ist Gott außer dem HERRN und wer ein Fels als nur unser Gott?,
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 dieser Gott, der mit Kraft mich gegürtet und meinen Weg ohn’ Anstoß gemacht;
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 der mir Füße verliehen den Hirschen gleich und mich sicher auf Bergeshöhen gestellt;
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 der meine Hände streiten gelehrt, daß meine Arme den ehernen Bogen spannten.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Du reichtest mir deinen schützenden Schild, deine Rechte stützte mich, und deine Gnade machte mich groß.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Du schafftest weiten Raum meinen Schritten unter mir, und meine Knöchel wankten nicht.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Ich verfolgte meine Feinde, holte sie ein und kehrte nicht um, bis ich sie vernichtet;
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 ich zerschmetterte sie, daß sie nicht wieder aufstehn konnten: sie sanken unter meine Füße nieder.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Und du gürtetest mich mit Kraft zum Streit, beugtest unter mich alle, die sich gegen mich erhoben;
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 du triebst meine Feinde vor mir in die Flucht, und alle, die mich haßten, vernichtete ich:
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 sie schrien um Hilfe – doch da war kein Helfer – zum HERRN – doch er hörte sie nicht;
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 ich zermalmte sie wie Staub vor dem Winde, wie Kot auf den Gassen schüttete ich sie hin.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Du hast mich aus den Kämpfen für (mein) Volk errettet, mich zum Oberhaupt von Völkern eingesetzt: Völker, die ich nicht kannte, dienen mir;
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 aufs bloße Wort gehorchen sie mir, die Söhne des Auslands huldigen mir;
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 die Söhne des Auslands sinken mutlos hin und kommen zitternd hervor aus ihren Schlössern.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Der HERR lebt: gepriesen sei mein Hort! und erhaben ist der Gott meines Heils,
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 der Gott, der mir Rache verliehen und die Völker unter meine Herrschaft gezwungen,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 der von meinen grimmen Feinden mich gerettet und über meine Widersacher mich erhöht, von dem Mann der Gewalttat mich befreit hat!
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Drum will ich dich preisen, HERR, unter den Völkern und deinem Namen lobsingen,
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 dir, der seinem Könige großes Heil verleiht und Gnade an seinem Gesalbten übt, an David und seinem Hause ewiglich!
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
