< Psalm 147 >

1 Preiset den HERRN! Denn schön ist’s, unserm Gott zu lobsingen, ja lieblich und wohlgeziemend ist Lobgesang.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Der HERR baut Jerusalem wieder auf, er sammelt Israels zerstreute Söhne;
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 er heilt, die zerbrochnen Herzens sind, und verbindet ihre Wunden;
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 er bestimmt den Sternen ihre Zahl und ruft sie alle mit Namen.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Groß ist unser Herr und allgewaltig, für seine Weisheit gibt’s kein Maß.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Der HERR hilft den Gebeugten auf, doch die Gottlosen stürzt er nieder zu Boden.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Stimmt für den HERRN ein Danklied an, spielt unserm Gott auf der Zither –
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 ihm, der den Himmel mit Wolken bedeckt und Regen schafft für die Erde, der Gras auf den Bergen sprießen läßt,
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 der den Tieren ihr Futter gibt, den jungen Raben, die zu ihm schreien!
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Er hat nicht Lust an der Stärke des Rosses, nicht Gefallen an den Schenkeln des Mannes;
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Gefallen hat der HERR an denen, die ihn fürchten, an denen, die auf seine Gnade harren.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Preise den HERRN, Jerusalem, lobsinge, Zion, deinem Gott!
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Denn er hat die Riegel deiner Tore stark gemacht, gesegnet deine Kinder in deiner Mitte;
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 er schafft deinen Grenzen Sicherheit, sättigt dich mit dem Mark des Weizens.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Er läßt sein Machtwort nieder zur Erde gehn: gar eilig läuft sein Gebot dahin;
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 er sendet Schnee wie Wollflocken und streut den Reif wie Asche aus;
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 er wirft seinen Hagel wie Brocken herab: wer kann bestehn vor seiner Kälte?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Doch läßt er sein Gebot ergehn, so macht er sie schmelzen; läßt er wehn seinen Tauwind, so rieseln die Wasser.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Er hat Jakob sein Wort verkündet, Israel sein Gesetz und seine Rechte.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Mit keinem (anderen) Volk ist so er verfahren, drum kennen sie seine Rechte nicht. Halleluja!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!

< Psalm 147 >