Psalm 122

1 Ein Wallfahrtslied Davids. Ich freute mich, als man mir sagte:

Пісня проча́н. Давидова.

2 So stehn denn nunmehr unsre Füße in deinen Toren, Jerusalem!

Ноги наші стояли в воро́тях Твоїх, Єрусали́ме.

3 Jerusalem, du wiedererbaute als eine Stadt, die fest in sich geschlossen,

Єрусалиме, збудо́ваний ти як те місто, що злу́чене ра́зом,

4 wohin die Stämme hinaufziehn, die Stämme des HERRN, nach der für Israel gültigen Weisung, dort den Namen des HERRN zu preisen;

куди схо́дять племе́на, племе́на Господні, — щоб сві́дчити Ізра́їлеві, щоб Іме́нню Господньому дя́кувати!

5 denn dort waren einst aufgestellt die Stühle zum Gericht, die Stühle des Hauses Davids.

Бо то там на престо́лах для суду сидять, на престолах дому Дави́дового.

6 Bringet Jerusalem dar den Friedensgruß: »Heil denen, die dich lieben!

Миру бажайте для Єрусалиму: „Нехай бу́дуть безпе́чні, хто любить тебе!“

7 Friede herrsche vor deinen Mauern, sichere Ruhe in deinen Palästen!«

Нехай буде мир у твоїх передму́р'ях, безпе́ка в пала́тах твоїх!

8 Um meiner Brüder und Freunde willen will ich dir Frieden wünschen;

Ради бра́тті моєї та дру́зів моїх я буду каза́ти: „Мир тобі!“

9 um des Hauses des HERRN, unsres Gottes, willen will ich Segen für dich erbitten.

Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра́!