Psalm 122

1 Ein Wallfahrtslied Davids. Ich freute mich, als man mir sagte:

Пісня сходження Давидова. Зрадів я, коли мені сказали: «Ходімо до дому Господнього!»

2 So stehn denn nunmehr unsre Füße in deinen Toren, Jerusalem!

Наші ноги стоять у воротах твоїх, Єрусалиме.

3 Jerusalem, du wiedererbaute als eine Stadt, die fest in sich geschlossen,

Єрусалиме, що збудований щільно як місто, з’єднане в одне ціле,

4 wohin die Stämme hinaufziehn, die Stämme des HERRN, nach der für Israel gültigen Weisung, dort den Namen des HERRN zu preisen;

куди піднімаються племена, Господні племена, згідно з одкровенням, [даним] Ізраїлю, щоб прославляти там ім’я Господа.

5 denn dort waren einst aufgestellt die Stühle zum Gericht, die Stühle des Hauses Davids.

Бо там стоять престоли судні, престоли дому Давидового.

6 Bringet Jerusalem dar den Friedensgruß: »Heil denen, die dich lieben!

Просіть миру для Єрусалима: «Нехай у добробуті живуть ті, хто любить тебе!

7 Friede herrsche vor deinen Mauern, sichere Ruhe in deinen Palästen!«

Нехай мир буде в укріпленнях твоїх і добробут – у палацах твоїх!»

8 Um meiner Brüder und Freunde willen will ich dir Frieden wünschen;

Заради братів моїх і друзів скажу я: «Мир тобі!»

9 um des Hauses des HERRN, unsres Gottes, willen will ich Segen für dich erbitten.

Заради дому Господа, Бога нашого, я щиро бажатиму тобі добра, [Єрусалиме]!