Psalm 109
1 Dem Musikmeister; von David ein Psalm. Du Gott, dem mein Lobpreis gilt, bleibe nicht stumm!
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Denn Frevlermund und Lügenmaul
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 mit Worten des Hasses haben sie mich umschwirrt und ohne Ursach’ mich angegriffen;
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 für meine Liebe befeinden sie mich, während ich doch (stets für sie) bete;
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 ja sie haben mir Böses für Gutes vergolten und Haß für meine Liebe erwiesen.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Bestell’ einen Frevler zum Richter gegen ihn, und ein Ankläger steh’ ihm zur Rechten!
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Als schuldig soll er hervorgehn aus dem Gericht und sogar sein Gebet ihm als Sünde gelten!
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Seiner Lebenstage müssen nur wenige sein, und sein Amt ein andrer empfangen!
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Seine Kinder müssen zu Waisen werden und seine Frau eine Witwe!
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Seine Kinder müssen unstet umherziehn und betteln und vertrieben werden aus ihres Vaterhauses Trümmern!
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Sein Gläubiger lege Beschlag auf alles, was er hat, und Fremde müssen seine Habe plündern!
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Er finde keinen, der ihm Schonung gewährt, und niemand habe Erbarmen mit seinen Waisen!
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Sein Nachwuchs müsse der Ausrottung verfallen: schon im zweiten Gliede müsse ihr Name erlöschen!
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Der Verschuldung seiner Väter werde beim HERRN gedacht, und die Sünde seiner Mutter bleibe ungetilgt!
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Sie müssen beständig dem HERRN vor Augen stehn, und er tilge ihr Gedächtnis aus von der Erde,
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 dieweil er nicht daran dachte, Liebe zu üben, vielmehr den Elenden und Armen verfolgte und den hoffnungslos Verzagten, ihn vollends zu töten.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Er liebte den Fluch: so treffe er ihn! Er hatte am Segen keine Freude: so bleib’ er ihm fern!
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Er zog den Fluch an wie sein Kleid: so dringe er ihm in den Leib wie Wasser und wie Öl in seine Gebeine;
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 er werde ihm wie der Mantel, in den er sich hüllt, wie der Gürtel, den er sich ständig umlegt!
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Dies sei meiner Widersacher Lohn von seiten des HERRN und derer, die Böses gegen mich reden!
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Du aber, HERR, mein Gott, tritt für mich ein um deines Namens willen! Weil deine Gnade köstlich ist, errette mich!
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Denn elend bin ich und arm, und mein Herz ist verwundet in meiner Brust.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Wie ein Schatten, wenn er sich dehnt, so schwinde ich hin, bin vom Sturm verweht einer Heuschrecke gleich;
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 meine Knie wanken vom Fasten, mein Leib ist abgemagert, ohne Fett;
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 und ich – den Leuten bin ich zum Hohn geworden: sehen sie mich, so schütteln sie höhnend den Kopf.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Stehe mir bei, o HERR, mein Gott, hilf mir nach deiner Gnade!
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Laß sie erkennen, daß dies deine Hand ist, daß du, HERR, selbst es so gefügt hast!
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Sie mögen fluchen, du aber wollest segnen; erheben sie sich, so laß sie zuschanden werden, dein Knecht aber müsse sich freuen!
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Laß meine Widersacher in Schmach sich kleiden und ihre Schande umtun wie einen Mantel!
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Laut soll mein Mund dem HERRN Dank sagen, und inmitten vieler will ich ihn preisen;
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 denn er steht dem Armen zur Rechten, um ihn zu retten vor denen, die ihn schuldig sprechen.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
