Psalm 106
1 Halleluja! Preiset den HERRN, denn er ist freundlich, ja ewiglich währt seine Gnade!
Алілу́я!
2 Wer kann des HERRN Machttaten gebührend preisen und kundtun all seinen Ruhm?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Wohl denen, die am Recht festhalten, und dem, der Gerechtigkeit übt zu jeder Zeit!
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Gedenke meiner, o HERR, mit der Liebe zu deinem Volk, nimm dich meiner an mit deiner Hilfe,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 daß ich schau’ meine Lust am Glück deiner Erwählten, an der Freude deines Volkes Anteil habe und glücklich mich preise mit deinem Eigentumsvolke!
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Wir haben gesündigt gleich unsern Vätern, wir haben gefehlt und gottlos gehandelt.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Unsre Väter in Ägypten achteten nicht auf deine Wunder, gedachten nicht der Fülle deiner Gnadenerweise, waren widerspenstig gegen den Höchsten schon am Schilfmeer;
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 dennoch half er ihnen um seines Namens willen, um seine Heldenkraft zu erweisen.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Er schalt das Schilfmeer: da ward es trocken, und er ließ sie ziehn durch die Fluten wie über die Trift.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 So rettete er sie aus der Hand des Verfolgers und erlöste sie aus der Gewalt des Feindes:
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 die Fluten bedeckten ihre Bedränger, nicht einer von ihnen blieb übrig.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Da glaubten sie an seine Worte, besangen seinen Ruhm.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Doch schnell vergaßen sie seine Taten und warteten seinen Ratschluß nicht ab;
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 sie fröhnten ihrem Gelüst in der Wüste und versuchten Gott in der Einöde:
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 da gewährte er ihnen ihr Verlangen, sandte aber die Seuche gegen ihr Leben.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Dann wurden sie eifersüchtig auf Mose im Lager, auf Aaron, den Geweihten des HERRN:
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 da tat die Erde sich auf und verschlang Dathan und begrub die ganze Rotte Abirams,
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Feuer verbrannte ihre Rotte, Flammen verzehrten die Frevler.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 Sie machten sich ein Kalb am Horeb und warfen vor einem Gußbild sich nieder
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 und vertauschten so die Herrlichkeit ihres Gottes mit dem Bildnis eines Stieres, der Gras frißt.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 Sie hatten Gott, ihren Retter, vergessen, der große Dinge getan in Ägypten,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Wunderzeichen im Lande Hams, furchtbare Taten am Schilfmeer.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Da gedachte er sie zu vertilgen, wenn nicht Mose, sein Auserwählter, mit Fürbitte vor ihn hingetreten wäre, um seinen Grimm vom Vernichten abzuwenden.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Sodann verschmähten sie das herrliche Land und schenkten seiner Verheißung keinen Glauben,
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 sondern murrten in ihren Zelten, gehorchten nicht der Weisung des HERRN.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Da erhob er seine Hand gegen sie zum Schwur, sie in der Wüste niederzuschlagen,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 ihre Nachkommen unter die Heiden niederzuwerfen und sie rings zu zerstreuen in die Länder.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Dann hängten sie sich an den Baal-Peor und aßen Opferfleisch der toten (Götzen)
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 und erbitterten ihn durch ihr ganzes Tun. Als nun ein Sterben unter ihnen ausbrach,
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 trat Pinehas auf und hielt Gericht: da wurde dem Sterben Einhalt getan.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 Das wurde ihm angerechnet zur Gerechtigkeit von Geschlecht zu Geschlecht in Ewigkeit. –
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 Dann erregten sie Gottes Zorn am Haderwasser, und Mose erging es übel um ihretwillen;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 denn weil sie dem Geiste Gottes widerstrebten, hatte er unbedacht mit seinen Lippen geredet.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Sie vertilgten auch die Völker nicht, von denen der HERR es ihnen geboten,
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 sondern traten mit den Heiden in Verkehr und gewöhnten sich an deren (böses) Tun
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 und dienten ihren Götzen: die wurden ihnen zum Fallstrick.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Ja, sie opferten ihre Söhne und ihre Töchter den bösen Geistern
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 und vergossen unschuldig Blut [das Blut ihrer Söhne und Töchter, die sie den Götzen Kanaans opferten]: so wurde das Land durch Blutvergießen entweiht.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Sie wurden unrein durch ihr Verhalten und verübten Abfall durch ihr Tun. –
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Da entbrannte der Zorn des HERRN gegen sein Volk, und Abscheu fühlte er gegen sein Erbe;
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 er ließ sie in die Hand der Heiden fallen, so daß ihre Hasser über sie herrschten;
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 ihre Feinde bedrängten sie hart, so daß sie sich beugen mußten unter deren Hand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Oftmals zwar befreite er sie, doch sie blieben widerspenstig gegen seinen Ratschluß und sanken immer tiefer durch ihre Schuld.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Er aber nahm sich ihrer Drangsal an, sooft er ihr Wehgeschrei hörte,
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 und gedachte seines Bundes ihnen zugut, fühlte Mitleid nach seiner großen Güte
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 und ließ sie Erbarmen finden bei allen, die sie gefangen hielten.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 O hilf uns, HERR, unser Gott, und bring uns wieder zusammen aus den Heiden, damit wir deinem heiligen Namen danken, uns glücklich preisen, deinen Ruhm zu künden!
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Gepriesen sei der HERR, der Gott Israels, von Ewigkeit zu Ewigkeit! Und alles Volk sage »Amen!« Halleluja!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
