Psalm 102
1 Gebet eines Elenden, wenn er verzagt ist und seine Klage vor dem Herrn ausschüttet. HERR, höre mein Gebet
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Verbirg dein Angesicht nicht vor mir am Tage, wo mir angst ist! Neige dein Ohr mir zu am Tage, wo ich rufe; erhöre mich eilends!
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Ach, meine Tage sind wie Rauch entschwunden und meine Gebeine wie von Brand durchglüht;
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 mein Herz ist versengt und verdorrt wie Gras, so daß ich sogar vergesse, Speise zu genießen;
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 infolge meines Ächzens und Stöhnens klebt mein Gebein mir am Fleisch.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Ich gleiche dem Wasservogel in der Wüste, bin geworden wie ein Käuzlein in Trümmerstätten;
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 ich finde keinen Schlaf und klage wie ein einsamer Vogel auf dem Dache.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Tagtäglich schmähen mich meine Feinde; und die gegen mich toben, wünschen mir Unheil an.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Ach, Asche eß ich als Brot und mische meinen Trank mit Tränen
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 ob deinem Zorn und deinem Grimm; denn du hast mich hochgehoben und niedergeschleudert.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Meine Tage sind wie ein langgestreckter Schatten, und ich selbst verdorre wie Gras!
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Du aber, HERR, thronst ewiglich, und dein Gedächtnis bleibt von Geschlecht zu Geschlecht.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Du wirst dich erheben, dich Zions erbarmen, denn Zeit ist’s, Gnade an ihm zu üben: die Stunde ist da
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 - denn deine Knechte lieben Zions Steine, und Weh erfaßt sie um seinen Schutt –,
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 damit die Heiden fürchten lernen den Namen des HERRN und alle Könige der Erde deine Herrlichkeit.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Denn der HERR hat Zion wieder aufgebaut, ist in seiner Herrlichkeit dort erschienen,
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 hat dem Gebet der Verlass’nen sich zugewandt und ihr Flehen nicht verachtet.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Dies werde aufgeschrieben fürs kommende Geschlecht, damit das neugeschaffne Volk den HERRN lobpreise,
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 daß von seiner heiligen Höhe er herabgeschaut, daß der HERR geblickt hat vom Himmel zur Erde,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 um das Seufzen der Gefangnen zu hören und die dem Tode Geweihten frei zu machen,
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 damit man verkünde in Zion den Namen des HERRN und seinen Ruhm in Jerusalem,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 wenn die Völker sich allzumal versammeln und die Königreiche, um (Gott) dem HERRN zu dienen.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Gelähmt hat er mir auf dem Wege die Kraft, hat verkürzt meine Lebenstage.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Nun fleh’ ich: »Mein Gott, raffe mich nicht hinweg in der Mitte meiner Tage, du, dessen Jahre währen für und für!«
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Vorzeiten hast du die Erde gegründet, und die Himmel sind deiner Hände Werk:
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 sie werden vergehen, du aber bleibst; sie werden alle zerfallen wie ein Gewand, wie ein Kleid wirst du sie verwandeln, und so werden sie sich wandeln.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Du aber bleibst derselbe, und deine Jahre nehmen kein Ende.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Die Kinder deiner Knechte werden (sicher) wohnen, und ihr Geschlecht wird fest bestehen vor dir.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
