Sprueche 31
1 Sprüche für Lemuel, den König von Massa, mit denen seine Mutter ihn unterwiesen hat:
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 »Was mein Sohn, (was, o Lemuel, mein Erstgeborener, was soll ich dir sagen)? Ja was (soll ich dir sagen), du Sohn meines Schoßes, und was dir, du Sohn meiner Gelübde?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Gib nicht den Weibern deine Kraft preis und (folge nicht in deinem Tun) den Verderberinnen der Könige.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Es ziemt sich nicht für Könige, Lemuel, es ziemt sich nicht für Könige der Weingenuß noch für Fürsten das Verlangen nach berauschenden Getränken:
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 sie könnten sonst über dem Trinken das festgesetzte Recht außer acht lassen und der Rechtssache aller geringen Leute Eintrag tun.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Gebt berauschendes Getränk den Verzweifelnden und Wein denen, deren Herz bekümmert ist:
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 die mögen trinken, um ihre Armut zu vergessen und an ihr Elend nicht mehr zu denken. –
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Tu deinen Mund auf für die Stummen, für die Sache aller Hilflosen!
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Tu deinen Mund auf zu gerechtem Richterspruch und schaffe Recht dem Elenden und Armen!«
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Eine tüchtige Frau – wer mag sie finden? Weit über Korallen geht ihr Wert.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Das Herz ihres Gatten kann sich auf sie verlassen, und an Gewinn wird es (ihm) nicht fehlen.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Sie erweist ihm Gutes und nichts Böses während ihrer ganzen Lebenszeit.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Sie trägt Sorge für Wolle und Flachs und schafft dann mit arbeitsfreudigen Händen.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Sie gleicht den Schiffen eines Kaufmanns: von fernher beschafft sie den Bedarf für ihren Haushalt.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Sie steht auf, wenn es noch Nacht ist, und gibt Kost heraus für ihre Hausgenossen und weist den Mägden ihr Tagewerk an.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Sie faßt den Ankauf eines Ackers ins Auge und erwirbt ihn auch; vom Ertrag ihrer Handarbeit legt sie einen Weinberg an.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Sie gürtet ihre Hüften mit Kraft und regt die Arme, ohne zu ermatten.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Sie merkt, daß ihr Schaffen Segen bringt: auch nachts erlischt ihre Lampe nicht.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Sie legt ihre Hände an den Spinnrocken, und ihre Finger ergreifen die Spindel.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Dem Elenden bietet sie ihre Hand (schenkend) dar und streckt dem Dürftigen ihre Arme entgegen.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Sie braucht für ihre Hausgenossen vom Schnee nichts zu fürchten; denn ihr ganzes Haus ist in Scharlachwolle gehüllt.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Sie fertigt sich Decken an; Linnen und Purpur bilden ihre Kleidung.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Hochgeachtet ist ihr Gatte in den Toren, wenn er mit den Ältesten des Landes Sitzung hält.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Feine Unterkleider fertigt sie an und verkauft sie, und Gürtel liefert sie dem Kaufmann.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Kraft und Würde sind ihr Gewand, und so sieht sie dem kommenden Tage unbesorgt entgegen.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Den Mund öffnet sie zu einsichtsvoller Rede, und freundliche Unterweisung liegt auf ihrer Zunge.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Sie überwacht alle Vorgänge in ihrem Hause und ißt nie das Brot des Müßiggangs.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Ihre Söhne treten hin und preisen sie glücklich; ihr Gatte tritt hin und rühmt sie:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 »Es gibt wohl viele Frauen, die Tüchtiges geleistet haben, doch du übertriffst sie alle!«
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Anmut ist trügerisch, und Schönheit vergeht, aber ein gottesfürchtiges Weib ist des Lobes wert.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Laßt sie den Lohn ihres Schaffens genießen, und was sie geleistet hat, möge ihren Ruhm in den Toren verkünden!
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
