Job 9
1 Darauf antwortete Hiob folgendermaßen:
А Йов відповів та й сказав:
2 »Gewiß, ich weiß, daß es sich so verhält, und wie könnte ein Mensch Gott gegenüber recht behalten?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Wenn es ihn gelüstete, sich mit Gott in einen Rechtsstreit einzulassen, so könnte er ihm auf tausend Fragen keine einzige Antwort geben.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Ist einer auch reich an Klugheit und stark an Kraft: wer hat ihm (Gott) je getrotzt und ist heil davongekommen?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Er ist es ja, der Berge versetzt, ohne daß sie es merken, der sie in seinem Zorn umkehrt;
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 er macht die Erde aufbeben von ihrer Stätte, daß ihre Säulen ins Wanken geraten;
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 er gebietet der Sonne, so geht sie nicht auf, und legt die Sterne unter Siegel;
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 er spannt das Himmelszelt aus, er allein, und schreitet hoch auf den Meereswogen einher;
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 er hat das Bärengestirn und den Orion geschaffen, das Siebengestirn und die Kammern des Südens;
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 er vollführt große Dinge, daß sie nicht zu erforschen sind, und Wunderwerke, daß man sie nicht zählen kann.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Siehe, er geht an mir vorüber, doch ich sehe ihn nicht; er schwebt dahin, doch ich nehme ihn nicht wahr.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Wenn er hinwegrafft – wer will’s ihm wehren? Wer darf zu ihm sagen: ›Was machst du da?‹«
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 »Gott läßt von seinem Zorn nicht ab – unter ihn haben sich sogar die Helfer Rahabs beugen müssen –,
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 geschweige denn, daß ich ihm Rede stehen könnte und ihm gegenüber die rechten Worte zu wählen wüßte.
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Wenn ich auch im Recht wäre, könnte ich ihm doch nicht antworten, sondern müßte ihn als meinen Richter noch anflehen!
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Selbst wenn ich ihn vor Gericht zöge und er mir Rede stünde, würde ich doch nicht glauben, daß er meinen Aussagen Gehör schenkte;
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 nein, er würde im Sturmesbrausen mich zermalmen und meine Wunden ohne Ursache zahlreich machen;
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 er würde mich nicht zu Atem kommen lassen, sondern mich mit bitteren Leiden sättigen.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Kommt es auf die Kraft des Starken an, so würde er sagen: ›Hier bin ich!‹, und handelt es sich um ein Rechtsverfahren: ›Wer will mich vorladen?‹
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Wäre ich auch im Recht, so müßte doch mein eigener Mund mich verdammen, und wäre ich schuldlos, so würde er mich doch als schuldig erscheinen lassen.«
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 »Schuldlos bin ich! Mir liegt nichts an meinem Leben; ich achte mein Dasein für nichts!
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Es kommt auf eins heraus, darum spreche ich es frei aus: Den Unschuldigen vernichtet er wie den Bösewicht.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Wenn die Geißel (schwerer Volksplagen) jähen Tod bringt, so lacht er über die Verzweiflung der Unschuldigen.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 Ist ein Land in die Hand eines Frevlers gegeben, so verhüllt er die Augen seiner Richter; wenn er es nicht tut – wer denn sonst?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 Und meine Tage eilen schneller dahin als ein Läufer, sind entschwunden, ohne das Glück gesehen zu haben;
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 sie sind dahingeschossen wie Rohrkähne, wie ein Adler, der auf seine Beute stößt.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Wenn ich mir vornehme: ›Ich will meinen Jammer vergessen, will mein finsteres Aussehen abtun und heiter blicken!‹,
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 so faßt mich doch immer wieder ein Schauder vor allen meinen Schmerzen; ich weiß ja, daß du (o Gott) mich nicht für schuldlos erklären wirst.«
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 »Ich muß nun einmal als schuldig gelten: wozu soll ich mich da noch vergebens mühen?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Wenn ich mich auch mit Schnee wüsche und meine Hände mit Lauge reinigte,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 so würdest du mich doch in die schlammgefüllte Grube eintauchen, so daß meine eigenen Kleider sich vor mir ekelten.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Denn Gott ist nicht ein Mann wie ich, daß ich ihm Rede stünde, daß wir zusammen vor Gericht treten könnten;
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 es gibt zwischen uns keinen Schiedsmann, der seine Hand auf uns beide legen könnte.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Er nehme seine Rute von mir weg und lasse seinen Schrecken mich nicht mehr ängstigen:
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 so will ich reden, ohne mich vor ihm zu fürchten; denn nicht also bin ich’s mir bewußt (daß ich ihn fürchten müßte).«
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
