Job 8
1 Da nahm Bildad von Suah das Wort und sagte:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 »Wie lange noch willst du solche Reden führen, und wie lange noch sollen die Worte deines Mundes als Sturmwind daherfahren?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Beugt Gott etwa das Recht, oder verdreht der Allmächtige die Gerechtigkeit?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Nur wenn deine Kinder gegen ihn gesündigt hatten, hat er sie die Folge ihrer Übertretung tragen lassen.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Wenn du aber Gott ernstlich suchst und zum Allmächtigen flehst,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 wenn du dabei unsträflich und rechtschaffen bist: ja, dann wird er zu deinem Heil erwachen und deine Wohnung als eine Stätte der Gerechtigkeit wiederherstellen.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Da wird dann dein vormaliger Glücksstand klein erscheinen gegenüber der Größe deiner nachmaligen Lage.«
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 »Denn befrage nur das frühere Geschlecht und achte auf das, was ihre Väter erforscht haben!
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 Denn wir sind nur von gestern her und wissen nichts, weil unsere Tage nur ein Schatten auf Erden sind;
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 sie aber werden dich sicherlich belehren, werden dir’s sagen und aus der Tiefe ihrer Einsicht die Worte hervorgehen lassen:
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 ›Schießt Schilfrohr auf, wo kein Sumpf ist? Wächst Riedgras ohne Wasser auf?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Noch steht es in frischem Triebe, ist noch nicht reif zum Schnitt, da verdorrt es schon vor allem andern Gras.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 So ergeht es auch allen, die Gott vergessen, und so wird die Hoffnung des Ruchlosen zunichte;
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 denn seine Zuversicht setzt er auf Sommerfäden, und das, worauf er vertraut, ist ein Spinngewebe.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Er lehnt sich an sein Haus, doch es hält nicht stand; er klammert sich fest daran, doch es bleibt nicht stehen.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Er strotzt von Saft auch in der Sonnenglut, und seine Schößlinge breiten sich über seinen Garten aus;
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 (sogar) um Steingeröll schlingen sich seine Wurzeln, und in Steingemäuer bohren sie sich hinein;
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 wenn aber er ihn von seiner Stätte wegreißt, so verleugnet diese ihn: Ich habe dich nie gesehen!
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Siehe, das ist die Freude, die er von seinem Lebenswege hat, und aus dem Boden sprossen wieder andere auf.‹«
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 »Nein, Gott verwirft den Frommen nicht und reicht keinem Frevler die Hand.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Während er dir den Mund wieder mit Lachen füllen wird und deine Lippen mit lautem Jubel,
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 werden deine Widersacher mit Schande bedeckt dastehen, und das Zelt der Frevler wird verschwunden sein.«
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
