Job 5
1 »Ja, rufe nur! Ist jemand da, der dir Antwort gibt? Und an wen von den heiligen (Engeln) willst du dich wenden?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Vielmehr den Toren bringt sein Unmut um, und den Einfältigen tötet sein Eifern.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Ich selbst habe einen Toren zwar Wurzel schlagen sehen, doch gar schnell hatte ich seine Wohnstätte zu verwünschen.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Seinen Kindern blieb die Hilfe fern, und sie wurden im Tor zertreten, ohne daß ein Retter da war.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Seine Ernte verzehrte ein anderer, der danach hungerte und sie sogar hinter dem Dorngehege wegholte; und Durstige schnappten nach seinem Vermögen.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Denn nicht aus dem Erdenstaube erwächst das Unheil, und das Leid sproßt nicht aus der Ackererde hervor,
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 sondern der Mensch erzeugt das Leid, wie die Kinder der Flamme einen hohen Flug zu nehmen pflegen.«
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 »Doch ich, an den Höchsten würde ich mich wenden und meine Sache Gott anheimstellen,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 ihm, der große und unerforschliche Dinge tut, Wunderbares ohne Maß und Zahl –
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 ihm, der Regen über die Erde hin sendet und des Himmels Naß auf die Fluren fallen läßt –,
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 insofern er Niedrige emporhebt und Trauernde sich des höchsten Glücks erfreuen läßt;
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 ihm, der die Pläne der Listigen vereitelt, so daß ihre Hände nichts Erfolgreiches schaffen;
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 ihm, der die Klugen trotz ihrer Schlauheit fängt, so daß die Verschlagenen sich in ihren Anschlägen überstürzen:
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 am hellen Tage stoßen sie auf Finsternis, und am Mittag tappen sie im Dunkel wie bei Nacht.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 So rettet er den Wehrlosen vor dem Schwert aus ihrem Rachen, und aus des Starken Faust den Geringen.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 So erblüht dem Schwachen neue Hoffnung, die Bosheit aber muß ihren Mund schließen.«
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 »O wohl dem Menschen, den Gott in Zucht nimmt! Darum verschmähe die Züchtigung des Allmächtigen nicht!
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Denn er verwundet wohl, doch er verbindet auch; wenn er zerschlägt, so heilen seine Hände auch wieder.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 In sechs Drangsalen errettet er dich, und in sieben wird kein Unheil dich treffen.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 In Hungersnot bewahrt er dich vor dem Tode und im Kriege vor der Gewalt des Schwertes.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Vor den Geißelhieben der Zunge wirst du geborgen sein und brauchst nicht vor der Verheerung zu bangen, daß sie dich erreicht.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Der Verwüstung und der Hungersnot darfst du lachen und hast von den wilden Tieren des Landes nichts zu befürchten;
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 denn mit den Steinen des Feldes stehst du im Bunde, und das Getier des Feldes lebt mit dir in Frieden.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 So wirst du es denn erfahren, daß dein Zelt in Sicherheit ist, und überblickst du dein Gehöft, so wirst du nichts vermissen
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 und wirst es erleben, daß deine Nachkommenschaft zahlreich ist und dein Nachwuchs gleich dem Gras der Flur.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 In vollreifem Alter wirst du in die Gruft eingehen, wie der Garbenhaufen eingebracht wird zur rechten Zeit.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Siehe, dies ist es, was wir erforscht haben, so ist es: vernimm es und beherzige es zu deinem Heil!«
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
