Job 36
1 Hierauf fuhr Elihu weiter fort zu reden:
І далі Елігу казав:
2 »Gedulde dich nur noch ein wenig, daß ich dich unterweise! Denn ich habe für Gottes Sache noch mehr zu sagen.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Ich will mit meinem Wissen weit ausholen, um meinem Schöpfer zu seinem Recht zu verhelfen;
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 denn wahrlich, meine Worte sind kein Trug: ein Mann mit vollkommener Erkenntnis verhandelt mit dir.«
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 »Siehe, Gott ist gewaltig und doch nicht teilnahmslos, gewaltig an Kraft des Herzens.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 Er erhält den Frevler nicht am Leben, läßt aber den Elenden ihr Recht zukommen.
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Er wendet seine Augen von dem Gerechten nicht ab, und Königen auf dem Thron verschafft er für immer einen festen Sitz, damit sie erhöht sind.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 Wenn sie aber mit Ketten gefesselt sind und in Unglücksbanden gefangen liegen,
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 so hält er ihnen damit ihr Tun vor, ihre Übertretungen, daß sie sich nämlich überhoben haben;
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 da öffnet er ihnen das Ohr für Warnungen und mahnt sie, sich vom Frevel abzuwenden.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 Wenn sie nun darauf hören und sich unterwerfen, so beenden sie ihre Tage im Glück und ihre Jahre in Wonne;
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 wollen sie aber nicht darauf hören, so fallen sie dem Todesgeschoß anheim und verscheiden in Unverstand.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 Dann geraten aber solche ruchlos Gesinnte in Zorn: sie schreien nicht um Hilfe, obgleich er sie in Fesseln geschlagen hat.
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 So stirbt denn ihre Seele schon in der Jugendkraft dahin, und ihr Leben endet wie das der Lustknaben.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 Die Dulder dagegen errettet er (gerade) durch ihr Dulden und öffnet ihnen durch die Leiden das Ohr.«
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 »So sucht er auch dich aus dem Rachen der Not auf weiten Raum zu führen, wo keine Enge mehr ist, und dein Tisch würde mit fettem Mahl reich besetzt sein;
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 du aber hast dich ganz dem frevelhaften Urteilen hingegeben, darum werden Urteil und Gericht dich treffen.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Laß die Leidenschaft dich ja nicht zu Lästerungen verleiten und die Größe des Lösegeldes dich nicht beirren!
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Wird etwa dein Geschrei dich aus der Bedrängnis herausbringen und alle noch so gewaltigen Anstrengungen?
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Sehne die Nacht nicht herbei, wo Völker an ihrer Stätte auffahren!
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Hüte dich, wende dich nicht dem Frevel zu; denn dazu bist du eher geneigt als zum Leiden.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Bedenke wohl: Gott vollbringt erhabene Dinge durch seine Kraft: wer ist ein Lehrmeister wie er?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Wer hat ihm sein Walten vorgeschrieben? Und wer hat je zu ihm sagen dürfen: ›Du hast unrecht gehandelt‹?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Sei darauf bedacht, sein Tun zu erheben, das die Menschen in Liedern preisen!
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Alle Menschen schauen es bewundernd an, und doch erblickt es der Sterbliche nur von ferne.«
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 »Bedenke wohl: Gott ist zu erhaben für unsere Erkenntnis; die Zahl seiner Jahre, sie ist unerforschlich.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 Denn er zieht Tropfen aus dem Meer empor, daß sie von dem Dunst, den er bildet, als Regen niederträufeln,
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 von dem die Wolken triefen und den sie auf die Menschenmenge rieseln lassen.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 Wie kann man vollends die Ausbreitungen der Gewitterwolken verstehen, den Donnerschall seines Zeltes?
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Siehe, er breitet sein Licht darüber aus und bedeckt damit die tiefsten Tiefen des Meeres!
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 denn dadurch richtet er die Völker, spendet zugleich aber auch Nahrung in reicher Fülle.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 Beide Hände hüllt er in den leuchtenden Blitz und entbietet ihn gegen den Angreifer.
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 Sein Donnergetöse kündigt ihn an als einen, der seinen Zorn gegen den Frevel eifern läßt.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
