Job 23
1 Da antwortete Hiob folgendermaßen:
А Йов відповів та й сказав:
2 »Auch jetzt noch gilt meine Klage euch als Trotz: schwer lastet seine Hand auf meinem Seufzen.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 O daß ich ihn zu finden wüßte, daß ich gelangen könnte bis zu seiner Wohnstätte!
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 Ich wollte meine Sache vor ihm darlegen und meinen Mund mit Beweisgründen füllen;
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 ich erführe dann, was er mir entgegnete, und würde vernehmen, was er mir zu sagen hat.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Würde er dann wohl mit der ganzen Fülle seiner Macht mit mir streiten? Nein, nur seine Aufmerksamkeit würde er mir zuwenden.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Da würde sich dann ein Rechtschaffener vor ihm verantworten, und für immer würde ich von meinem Richter freikommen.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Doch ach! Gehe ich nach Osten, so ist er nicht da, und gehe ich nach Westen, so gewahre ich ihn nicht;
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 wirkt er im Norden, so erblicke ich ihn nicht, biegt er nach Süden ab, so sehe ich ihn nicht.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 Er kennt ja doch den von mir eingehaltenen Weg, und prüfte er mich – wie Gold aus der Schmelze würde ich hervorgehen!
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Denn an seine Spur hat mein Fuß sich angeschlossen; den von ihm gewiesenen Weg habe ich eingehalten, ohne davon abzuweichen;
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 von dem Gebot seiner Lippen bin ich nicht abgegangen: in meinem Busen habe ich die Weisungen seines Mundes geborgen.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Doch er bleibt sich immer gleich – wer kann ihm wehren? und was sein Sinn einmal will, das führt er auch aus.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 So wird er denn auch vollführen, was er mir bestimmt hat, und dergleichen hat er noch vieles im Sinn.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Darum bebe ich vor seinem Anblick: überdenke ich’s, so graut mir vor ihm!
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 Ja, Gott hat mein Herz verzagt gemacht und der Allmächtige mich mit Angst erfüllt;
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 denn nicht wegen Finsternis fühle ich mich vernichtet und nicht wegen meiner Person, die er mit Dunkel umhüllt hat.«
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
