Job 15
1 Da nahm Eliphas von Theman das Wort und sagte:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 »Wird wohl ein Weiser windiges Wissen als Antwort vortragen und seine Lunge mit (bloßem) Ostwind blähen,
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 um sich mit Reden zu verantworten, die nichts taugen, und mit Worten, durch die er nichts nützt?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Dazu vernichtest du die fromme Scheu und tust der Andachtsstille Abbruch, die Gott gebührt;
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 denn dein Schuldbewußtsein macht deinen Mund beredt, und du wählst die Sprache der Verschmitzten.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Dein eigener Mund verurteilt dich, nicht ich, und deine eigenen Lippen zeugen gegen dich.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Bist du etwa als erster der Menschen geboren und noch vor den Bergen auf die Welt gekommen?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Hast du im Rate Gottes als Zuhörer gelauscht und dort die Weisheit an dich gerissen?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Was weißt du denn, das wir nicht auch wüßten? was verstehst du, das uns nicht auch bekannt wäre?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Auch unter uns sind Ergraute, sind Weißköpfe, reicher noch als dein Vater an Lebenstagen.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Sind dir die Tröstungen Gottes minderwertig, und gilt ein Wort der Sanftmut nichts bei dir?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Was reißt deine Leidenschaft dich fort, und was rollen deine Augen,
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 daß du gegen Gott deine Wut richtest und (solche) Reden deinem Munde entfahren läßt?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Was ist der Mensch, daß er rein sein könnte, und der vom Weibe Geborene, daß er als gerecht dastände?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Bedenke doch: selbst seinen heiligen (Engeln) traut er nicht, und nicht einmal der Himmel ist rein in seinen Augen:
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 geschweige denn der Abscheuliche und Entartete, der Mensch, dem Unrechttun wie Wassertrinken ist!«
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 »Ich will dich unterweisen: höre mir zu; und was ich gesehen habe, will ich berichten,
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 was die Weisen von ihren Vätern überkommen und ohne Hehl verkündigt haben –
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 ihnen war noch allein das Land übergeben, und noch kein Fremder war unter ihnen umhergezogen –:
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 ›Sein ganzes Leben lang muß der Frevler sich ängstigen, und zwar alle die Jahre hindurch, die dem Gewalttätigen beschieden sind.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Schreckensrufe dringen ihm laut ins Ohr; mitten im ruhigen Glück überfällt ihn der Verderber;
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 er hegt keine Zuversicht, aus der Finsternis wieder herauszukommen, und ist (in seiner Angst) für das Schwert ausersehen.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 Er irrt nach Brot umher – wo findet er’s? Er weiß, daß durch ihn der Tag des Verderbens festgesetzt ist.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Angst und Bangigkeit schrecken ihn: sie überwältigen ihn wie ein König, der zum Sturm gerüstet ist.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Weil er seine Hand gegen Gott erhoben und dem Allmächtigen Trotz geboten hat –
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 er stürmte gegen ihn an mit emporgerecktem Halse, mit den dichten Buckeln seiner Schilde –
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 weil er sein Gesicht von Fett hatte strotzen lassen und Schmer an seinen Lenden angesetzt
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 und sich in gebannten Städten angesiedelt hatte, in Häusern, die unbewohnt bleiben sollten, die zu Trümmerhaufen bestimmt waren:
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 so bringt er’s nicht zu Reichtum, und sein Wohlstand hat keinen Bestand, und seine Sichel neigt sich nicht zur Erde.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Er kommt nicht aus der Finsternis heraus; seine Schößlinge versengt die Gluthitze, und er selbst vergeht durch den Zornhauch des Mundes Gottes.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Er verlasse sich nicht auf Trug: er täuscht sich nur; denn Trug wird auch das sein, was er durch seinen eigenen (Trug) erzielt:
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 ehe noch seine Zeit da ist, erfüllt sich sein Geschick, während sein Wipfel noch nicht gegrünt hat.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Wie der Weinstock stößt er seine Beeren unreif ab und läßt wie der Ölbaum seine Blüten abfallen.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Denn die Rotte des Frevlers bleibt ohne Frucht, und Feuer verzehrt die Zelte der Bestechung.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Mit Unheil gehen sie schwanger und gebären Frevel, und ihr Inneres bringt nur Selbsttäuschung zutage.‹«
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
