Psalm 56
1 Ein gülden Kleinod Davids, von der stummen Taube unter den Fremden, da ihn die Philister griffen zu Gath. Gott, sei mir gnädig, denn Menschen schnauben wider mich; täglich streiten sie und ängsten mich.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Meine Feinde schnauben täglich; denn viele streiten stolz wider mich.
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 Wenn ich mich fürchte, so hoffe ich auf dich.
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 Ich will Gottes Namen rühmen; auf Gott will ich hoffen und mich nicht fürchten; was sollte mir Fleisch tun?
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 Täglich fechten sie meine Worte an; all ihre Gedanken sind, daß sie mir Übel tun.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 Sie halten zuhauf und lauern und haben acht auf meine Fersen, wie sie meine Seele erhaschen.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 Sollten sie mit ihrer Bosheit entrinnen? Gott, stoße solche Leute ohne alle Gnade hinunter!
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Zähle die Wege meiner Flucht; fasse meine Tränen in deinen Krug. Ohne Zweifel, du zählst sie.
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Dann werden sich meine Feinde müssen zurückkehren, wenn ich rufe; so werde ich inne, daß du mein Gott bist.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 Ich will rühmen Gottes Wort; ich will rühmen des HERRN Wort.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 Auf Gott hoffe ich und fürchte mich nicht; was können mir die Menschen tun?
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 Ich habe dir, Gott, gelobt, daß ich dir danken will;
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 denn du hast meine Seele vom Tode errettet, meine Füße vom Gleiten, daß ich wandle vor Gott im Licht der Lebendigen.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
