Psalm 50
1 Ein Psalm Asaphs. Gott, der HERR, der Mächtige, redet und ruft der Welt vom Aufgang der Sonne bis zu ihrem Niedergang.
Псалом Асафів.
2 Aus Zion bricht an der schöne Glanz Gottes.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Unser Gott kommt und schweigt nicht. Fressend Feuer geht vor ihm her und um ihn her ist ein großes Wetter.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Er ruft Himmel und Erde, daß er sein Volk richte:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 “Versammelt mir meine Heiligen, die den Bund mit mir gemacht haben beim Opfer.”
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 Und die Himmel werden seine Gerechtigkeit verkündigen; denn Gott ist Richter. (Sela)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 “Höre, mein Volk, laß mich reden; Israel, laß mich unter dir zeugen: Ich, Gott, bin dein Gott.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Deines Opfers halber strafe ich dich nicht, sind doch deine Brandopfer immer vor mir.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Ich will nicht von deinem Hause Farren nehmen noch Böcke aus deinen Ställen.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 Denn alle Tiere im Walde sind mein und das Vieh auf den Bergen, da sie bei tausend gehen.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Ich kenne alle Vögel auf den Bergen, und allerlei Tier auf dem Feld ist vor mir.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Wo mich hungerte, wollte ich dir nicht davon sagen; denn der Erdboden ist mein und alles, was darinnen ist.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Meinst du, daß ich Ochsenfleisch essen wolle oder Bocksblut trinken?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Opfere Gott Dank und bezahle dem Höchsten deine Gelübde
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 und rufe mich an in der Not, so will ich dich erretten, so sollst du mich preisen.”
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Aber zum Gottlosen spricht Gott: “Was verkündigst du meine Rechte und nimmst meinen Bund in deinen Mund,
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 so du doch Zucht hassest und wirfst meine Worte hinter dich?
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Wenn du einen Dieb siehst, so läufst du mit ihm und hast Gemeinschaft mit den Ehebrechern.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Deinen Mund lässest du Böses reden, und deine Zunge treibt Falschheit.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Du sitzest und redest wider deinen Bruder; deiner Mutter Sohn verleumdest du.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Das tust du, und ich schweige; da meinst du, ich werde sein gleichwie du. Aber ich will dich strafen und will dir's unter Augen stellen.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Merket doch das, die ihr Gottes vergesset, daß ich nicht einmal hinraffe und sei kein Retter da.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Wer Dank opfert, der preiset mich; und da ist der Weg, daß ich ihm zeige das Heil Gottes.”
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
