Psalm 44
1 Eine Unterweisung der Kinder Korah, vorzusingen. Gott, wir haben's mit unsern Ohren gehört, unsre Väter haben's uns erzählt, was du getan hast zu ihren Zeiten vor alters.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Du hast mit deiner Hand die Heiden vertrieben, aber sie hast du eingesetzt; du hast die Völker verderbt, aber sie hast du ausgebreitet.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Denn sie haben das Land nicht eingenommen durch ihr Schwert, und ihr Arm half ihnen nicht, sondern deine Rechte, dein Arm und das Licht deines Angesichts; denn du hattest Wohlgefallen an ihnen.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Du, Gott, bist mein König, der du Jakob Hilfe verheißest.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Durch dich wollen wir unsre Feinde zerstoßen; in deinem Namen wollen wir untertreten, die sich wider uns setzen.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Denn ich verlasse mich nicht auf meinen Bogen, und mein Schwert kann mir nicht helfen;
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 sondern du hilfst uns von unsern Feinden und machst zu Schanden, die uns hassen.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Wir wollen täglich rühmen von Gott und deinem Namen danken ewiglich. (Sela)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Warum verstößest du uns denn nun und lässest uns zu Schanden werden und ziehst nicht aus unter unserm Heer?
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Du lässest uns fliehen vor unserm Feind, daß uns berauben, die uns hassen.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Du lässest uns auffressen wie Schafe und zerstreuest uns unter die Heiden.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Du verkaufst dein Volk umsonst und nimmst nichts dafür.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Du machst uns zur Schmach unsern Nachbarn, zum Spott und Hohn denen, die um uns her sind.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Du machst uns zum Beispiel unter den Heiden und daß die Völker das Haupt über uns schütteln.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Täglich ist meine Schmach vor mir, und mein Antlitz ist voller Scham,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 daß ich die Schänder und Lästerer hören und die Feinde und Rachgierigen sehen muß.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Dies alles ist über uns gekommen; und wir haben doch dein nicht vergessen noch untreu in deinem Bund gehandelt.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Unser Herz ist nicht abgefallen noch unser Gang gewichen von deinem Weg,
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 daß du uns so zerschlägst am Ort der Schakale und bedeckst uns mit Finsternis.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Wenn wir des Namens unsers Gottes vergessen hätten und unsre Hände aufgehoben zum fremden Gott,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 würde das Gott nicht finden? Er kennt ja unsers Herzens Grund.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Denn wir werden ja um deinetwillen täglich erwürgt und sind geachtet wie Schlachtschafe.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Erwecke dich, Herr! Warum schläfst Du? Wache auf und verstoße uns nicht so gar!
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Warum verbirgst du dein Antlitz, vergissest unsers Elends und unsrer Drangsal?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Denn unsre Seele ist gebeugt zur Erde; unser Leib klebt am Erdboden.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Mache dich auf, hilf uns und erlöse uns um deiner Güte willen!
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
