Sprueche 19
1 Ein Armer, der in seiner Frömmigkeit wandelt, ist besser denn ein Verkehrter mit seinen Lippen, der doch ein Narr ist.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Wo man nicht mit Vernunft handelt, da geht's nicht wohl zu; und wer schnell ist mit Füßen, der tut sich Schaden.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 Die Torheit eines Menschen verleitet seinen Weg, und doch tobt sein Herz wider den HERRN.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Gut macht viele Freunde; aber der Arme wird von seinen Freunden verlassen.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Ein falscher Zeuge bleibt nicht ungestraft; und wer Lügen frech redet, wird nicht entrinnen.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Viele schmeicheln der Person des Fürsten; und alle sind Freunde des, der Geschenke gibt.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Den Armen hassen alle seine Brüder; wie viel mehr halten sich seine Freunde von ihm fern! Und wer sich auf Worte verläßt, dem wird nichts.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Wer klug wird, liebt sein Leben; und der Verständige findet Gutes.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Ein falscher Zeuge bleibt nicht ungestraft; und wer frech Lügen redet, wird umkommen.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Dem Narren steht nicht wohl an, gute Tage haben, viel weniger einem Knecht, zu herrschen über Fürsten.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Wer geduldig ist, der ist ein kluger Mensch, und ist ihm eine Ehre, daß er Untugend überhören kann.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 Die Ungnade des Königs ist wie das Brüllen eines jungen Löwen; aber seine Gnade ist wie der Tau auf dem Grase.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Ein törichter Sohn ist seines Vaters Herzeleid, und ein zänkisches Weib ein stetiges Triefen.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Haus und Güter vererben die Eltern; aber ein vernünftiges Weib kommt vom HERRN.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Faulheit bringt Schlafen, und eine lässige Seele wird Hunger leiden.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Wer das Gebot bewahrt, der bewahrt sein Leben; wer aber seines Weges nicht achtet, wird sterben.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Wer sich des Armen erbarmt, der leihet dem HERRN; der wird ihm wieder Gutes vergelten.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Züchtige deinen Sohn, solange Hoffnung da ist; aber laß deine Seele nicht bewegt werden, ihn zu töten.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Großer Grimm muß Schaden leiden; denn willst du ihm steuern, so wird er noch größer.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Gehorche dem Rat, und nimm Zucht an, daß du hernach weise seiest.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 Es sind viel Anschläge in eines Mannes Herzen; aber der Rat des HERRN besteht.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 Ein Mensch hat Lust an seiner Wohltat; und ein Armer ist besser denn ein Lügner.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 Die Furcht des HERRN fördert zum Leben, und wird satt bleiben, daß kein Übel sie heimsuchen wird.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 Der Faule verbirgt seine Hand im Topf und bringt sie nicht wieder zum Munde.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Schlägt man den Spötter, so wird der Unverständige klug; straft man einen Verständigen, so wird er vernünftig.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Wer Vater verstört und Mutter verjagt, der ist ein schändliches und verfluchtes Kind.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Laß ab, mein Sohn, zu hören die Zucht, und doch abzuirren von vernünftiger Lehre.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 Ein loser Zeuge spottet des Rechts, und der Gottlosen Mund verschlingt das Unrecht.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Den Spöttern sind Strafen bereitet, und Schläge auf der Narren Rücken.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
