Mica 2
1 Weh denen, die Schaden zu tun trachten und gehen mit bösen Tücken um auf ihrem Lager, daß sie es früh, wenn's licht wird, vollbringen, weil sie die Macht haben.
Горе тим, що заду́мують кривду і на ло́жах своїх учиняють лихе! За світла пора́нку виконують це, бо їхня рука має силу.
2 Sie reißen Äcker an sich und nehmen Häuser, welche sie gelüstet; also treiben sie Gewalt mit eines jeden Hause und mit eines jeden Erbe.
Якщо́ піль жада́ють, то грабують вони, а домів — то хапа́ють. І вони переслідують мужа та дома його, і чоловіка й спа́дки його́.
3 Darum spricht der HERR also: Siehe, ich gedenke über dies Geschlecht Böses, daß ihr euren Hals nicht daraus ziehen und daß ihr nicht so stolz dahergehen sollt; denn es soll eine böse Zeit sein.
Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я замишляю на цей рід лихе́, що ший своїх з нього не ви́зволите, і ходити не бу́дете гордо, бо це час лихий.
4 Zur selben Zeit wird man einen Spruch von euch machen und klagen: Es ist aus (wird man sagen), wir sind verstört. Meines Volkes Land wird eines fremden Herrn. Wann wird er uns die Äcker wieder zuteilen, die er uns genommen hat?
Того дня проголо́сять на вас припові́стку, і співатимуть пісню жало́бну, говорячи: „Сталось! До пня опусто́шені ми, уділ наро́ду мого змінився, — я́к це діткну́ло мене! Наше поле поділене буде чужи́нцями,
5 Jawohl, ihr werdet keinen Teil behalten in der Gemeinde des HERRN.
тому в тебе не буде ніко́го, хто кидав би шнура мірни́чого, як жеребка́ на Господнім зібра́нні.
6 Predigt nicht! predigen sie, denn solche Predigt trifft uns nicht; wir werden nicht so zu Schanden werden.
„Не проповідуйте, та вони проповідують! Хай нам не проповідують, — не дося́гне нас га́ньба“.
7 Das Haus Jakob tröstet sich also: Meinst du, der HERR sei schnell zum Zorn? Sollte er solches tun wollen? Es ist wahr, meine Reden sind freundlich den Frommen.
О ти, що звешся „Яковів дім“, — чи змалі́в Дух Господній? Чи ці чини Його? Хіба добре не роблять слова́ Мої тому, хто ходить правдиво?
8 Aber mein Volk hat sich aufgemacht wie ein Feind, denn sie rauben beides, Rock und Mantel, denen, so sicher dahergehen, gleich wie die, so aus dem Kriege kommen.
Ще вчо́ра були ви наро́дом Моїм, тепер же стаєте за ворога, з одежі верхньої плаща́ ви стяга́єте з тих, хто проходить безпечно, як здо́бич війни.
9 Ihr treibt die Weiber meines Volkes aus ihren lieben Häusern und nehmt von ihren jungen Kindern meinen Schmuck auf immer.
Жінок Мого наро́ду — з приємного дому її виганяєте ко́жну, з дітей славу Мою ви берете навіки.
10 Darum macht euch auf! Ihr müßt davon, ihr sollt hier nicht bleiben; um ihrer Unreinigkeit willen müssen sie unsanft zerstört werden.
Устаньте й ідіть, бо тут не спочи́нок, — це за занечи́щення ваше, що загла́ду для вас принесе́, виріша́льну загла́ду.
11 Wenn ich ein Irrgeist wäre und ein Lügenprediger und predigte, wie sie saufen und schwelgen sollten, das wäre eine Predigt für dies Volk.
Коли б чоловік, який ходить за вітром, і брехню набрехав, говорячи: Буду тобі проповідувати про вино та про на́пій п'янки́й, то був би він лю́бим пророком оцьому наро́дові.
12 Ich will aber dich, Jakob, versammeln ganz und die übrigen in Israel zuhauf bringen; ich will sie wie Schafe miteinander in einen festen Stall tun und wie eine Herde in ihre Hürden, daß es von Menschen tönen soll.
Невідмі́нно зберу́ тебе всього, о Якове, невідмінно згрома́джу останок Ізраїлів, — ра́зом поставлю його, як отару в Боцрі́, як ту че́реду на пасови́щі, — і будуть гомоні́ти вони від много людства!
13 Es wird ein Durchbrecher vor ihnen herauffahren; sie werden durchbrechen und zum Tor ausziehen; und ihr König wird vor ihnen her gehen und der HERR vornean.
Перед ними вила́мувач пі́де, вони продеру́ться та браму пере́йдуть і вийдуть із неї. І пі́де їхній цар перед ними, а Госпо́дь — на чолі́ їх!
