Job 4
1 Da antwortete Eliphas von Theman und sprach:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Du hast's vielleicht nicht gern, so man versucht, mit dir zu reden; aber wer kann sich's enthalten?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Siehe, du hast viele unterwiesen und lässige Hände gestärkt;
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 deine Rede hat die Gefallenen aufgerichtet, und die bebenden Kniee hast du gekräftigt.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Nun aber es an dich kommt, wirst du weich; und nun es dich trifft, erschrickst du.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Ist nicht deine Gottesfurcht dein Trost, deine Hoffnung die Unsträflichkeit deiner Wege?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Gedenke doch, wo ist ein Unschuldiger umgekommen? oder wo sind die Gerechten je vertilgt?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Wie ich wohl gesehen habe: die da Mühe pflügen und Unglück säten, ernteten es auch ein;
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 durch den Odem Gottes sind sie umgekommen und vom Geist seines Zorns vertilgt.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Das Brüllen der Löwen und die Stimme der großen Löwen und die Zähne der jungen Löwen sind zerbrochen.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Der Löwe ist umgekommen, daß er nicht mehr raubt, und die Jungen der Löwin sind zerstreut.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Und zu mir ist gekommen ein heimlich Wort, und mein Ohr hat ein Wörtlein davon empfangen.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 Da ich Gesichte betrachtete in der Nacht, wenn der Schlaf auf die Leute fällt,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 da kam mich Furcht und Zittern an, und alle meine Gebeine erschraken.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Und da der Geist an mir vorüberging standen mir die Haare zu Berge an meinem Leibe.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Da stand ein Bild vor meinen Augen, und ich kannte seine Gestalt nicht; es war still, und ich hörte eine Stimme:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Wie kann ein Mensch gerecht sein vor Gott? oder ein Mann rein sein vor dem, der ihn gemacht hat?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Siehe, unter seinen Knechten ist keiner ohne Tadel, und seine Boten zeiht er der Torheit:
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 wie viel mehr die in Lehmhäusern wohnen und auf Erde gegründet sind und werden von Würmern gefressen!
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Es währt vom Morgen bis an den Abend, so werden sie zerschlagen; und ehe sie es gewahr werden, sind sie gar dahin,
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 und ihre Nachgelassenen vergehen und sterben auch unversehens.
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
