Job 31
1 Ich habe einen Bund gemacht mit meinen Augen, daß ich nicht achtete auf eine Jungfrau.
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 Was gäbe mir Gott sonst als Teil von oben und was für ein Erbe der Allmächtige in der Höhe?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Wird nicht der Ungerechte Unglück haben und ein Übeltäter verstoßen werden?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Sieht er nicht meine Wege und zählt alle meine Gänge?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Habe ich gewandelt in Eitelkeit, oder hat mein Fuß geeilt zum Betrug?
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 So wäge man mich auf der rechten Waage, so wird Gott erfahren meine Unschuld.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Ist mein Gang gewichen aus dem Wege und mein Herz meinen Augen nachgefolgt und klebt ein Flecken an meinen Händen,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 so müsse ich säen, und ein andrer esse es; und mein Geschlecht müsse ausgewurzelt werden.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Hat sich mein Herz lassen reizen zum Weibe und habe ich an meines Nächsten Tür gelauert,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 so müsse mein Weib von einem andern geschändet werden, und andere müssen bei ihr liegen;
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 denn das ist ein Frevel und eine Missetat für die Richter.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 Denn das wäre ein Feuer, das bis in den Abgrund verzehrte und all mein Einkommen auswurzelte.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Hab ich verachtet das Recht meines Knechtes oder meiner Magd, wenn sie eine Sache wider mich hatten?
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 Was wollte ich tun, wenn Gott sich aufmachte, und was würde ich antworten, wenn er heimsuchte?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Hat ihn nicht auch der gemacht, der mich in Mutterleibe machte, und hat ihn im Schoße ebensowohl bereitet?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Habe ich den Dürftigen ihr Begehren versagt und die Augen der Witwe lassen verschmachten?
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 Hab ich meinen Bissen allein gegessen, und hat nicht der Waise auch davon gegessen?
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 Denn ich habe mich von Jugend auf gehalten wie ein Vater, und von meiner Mutter Leib an habe ich gerne getröstet.
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 Hab ich jemand sehen umkommen, daß er kein Kleid hatte, und den Armen ohne Decke gehen lassen?
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 Haben mich nicht gesegnet seine Lenden, da er von den Fellen meiner Lämmer erwärmt ward?
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 Hab ich meine Hand an den Waisen gelegt, weil ich sah, daß ich im Tor Helfer hatte?
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 So falle meine Schulter von der Achsel, und mein Arm breche von der Röhre.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Denn ich fürchte Gottes Strafe über mich und könnte seine Last nicht ertragen.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Hab ich das Gold zu meiner Zuversicht gemacht und zu dem Goldklumpen gesagt: “Mein Trost”?
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 Hab ich mich gefreut, daß ich großes Gut hatte und meine Hand allerlei erworben hatte?
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Hab ich das Licht angesehen, wenn es hell leuchtete, und den Mond, wenn er voll ging,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 daß ich mein Herz heimlich beredet hätte, ihnen Küsse zuzuwerfen mit meiner Hand?
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 was auch eine Missetat ist vor den Richtern; denn damit hätte ich verleugnet Gott in der Höhe.
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Hab ich mich gefreut, wenn's meinem Feind übel ging, und habe mich überhoben, darum daß ihn Unglück betreten hatte?
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 Denn ich ließ meinen Mund nicht sündigen, daß ich verwünschte mit einem Fluch seine Seele.
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Haben nicht die Männer in meiner Hütte müssen sagen: “Wo ist einer, der von seinem Fleisch nicht wäre gesättigt worden?”
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 Draußen mußte der Gast nicht bleiben, sondern meine Tür tat ich dem Wanderer auf.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Hab ich meine Übertretungen nach Menschenweise zugedeckt, daß ich heimlich meine Missetat verbarg?
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Habe ich mir grauen lassen vor der großen Menge, und hat die Verachtung der Freundschaften mich abgeschreckt, daß ich stille blieb und nicht zur Tür ausging?
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 O hätte ich einen, der mich anhört! Siehe, meine Unterschrift, der Allmächtige antworte mir!, und siehe die Schrift, die mein Verkläger geschrieben!
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Wahrlich, dann wollte ich sie auf meine Achsel nehmen und mir wie eine Krone umbinden;
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 ich wollte alle meine Schritte ihm ansagen und wie ein Fürst zu ihm nahen.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Wird mein Land gegen mich schreien und werden miteinander seine Furchen weinen;
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 hab ich seine Früchte unbezahlt gegessen und das Leben der Ackerleute sauer gemacht:
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 so mögen mir Disteln wachsen für Weizen und Dornen für Gerste. Die Worte Hiobs haben ein Ende.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
