Job 21
1 Hiob antwortete und sprach:
А Йов відповів та й сказав:
2 Hört doch meiner Rede zu und laßt mir das anstatt eurer Tröstungen sein!
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Vertragt mich, daß ich auch rede, und spottet darnach mein!
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Handle ich denn mit einem Menschen? oder warum sollte ich ungeduldig sein?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Kehrt euch her zu mir; ihr werdet erstarren und die Hand auf den Mund legen müssen.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Wenn ich daran denke, so erschrecke ich, und Zittern kommt mein Fleisch an.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Warum leben denn die Gottlosen, werden alt und nehmen zu an Gütern?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Ihr Same ist sicher um sie her, und ihre Nachkömmlinge sind bei ihnen.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Ihr Haus hat Frieden vor der Furcht, und Gottes Rute ist nicht über ihnen.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Seinen Stier läßt man zu, und es mißrät ihm nicht; seine Kuh kalbt und ist nicht unfruchtbar.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Ihre jungen Kinder lassen sie ausgehen wie eine Herde, und ihre Knaben hüpfen.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Sie jauchzen mit Pauken und Harfen und sind fröhlich mit Flöten.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 die doch sagen zu Gott: “Hebe dich von uns, wir wollen von deinen Wegen nicht wissen!
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Wer ist der Allmächtige, daß wir ihm dienen sollten? oder was sind wir gebessert, so wir ihn anrufen?”
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 “Aber siehe, ihr Glück steht nicht in ihren Händen; darum soll der Gottlosen Sinn ferne von mir sein.”
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Wie oft geschieht's denn, daß die Leuchte der Gottlosen verlischt und ihr Unglück über sie kommt? daß er Herzeleid über sie austeilt in seinem Zorn?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 daß sie werden wie Stoppeln vor dem Winde und wie Spreu, die der Sturmwind wegführt?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 “Gott spart desselben Unglück auf seine Kinder”. Er vergelte es ihm selbst, daß er's innewerde.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Seine Augen mögen sein Verderben sehen, und vom Grimm des Allmächtigen möge er trinken.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Denn was ist ihm gelegen an seinem Hause nach ihm, wenn die Zahl seiner Monden ihm zugeteilt ist?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Wer will Gott lehren, der auch die Hohen richtet?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Dieser stirbt frisch und gesund in allem Reichtum und voller Genüge,
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 sein Melkfaß ist voll Milch, und seine Gebeine werden gemästet mit Mark;
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 jener aber stirbt mit betrübter Seele und hat nie mit Freuden gegessen;
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 und liegen gleich miteinander in der Erde, und Würmer decken sie zu.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Siehe, ich kenne eure Gedanken wohl und euer frevles Vornehmen gegen mich.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Denn ihr sprecht: “Wo ist das Haus des Fürsten? und wo ist die Hütte, da die Gottlosen wohnten?”
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Habt ihr denn die Wanderer nicht befragt und nicht gemerkt ihre Zeugnisse?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Denn der Böse wird erhalten am Tage des Verderbens, und am Tage des Grimms bleibt er.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Wer will ihm ins Angesicht sagen, was er verdient? wer will ihm vergelten, was er tut?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Und er wird zu Grabe geleitet und hält Wache auf seinem Hügel.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Süß sind ihm die Schollen des Tales, und alle Menschen ziehen ihm nach; und derer, die ihm vorangegangen sind, ist keine Zahl.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Wie tröstet ihr mich so vergeblich, und eure Antworten finden sich unrecht!
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
