Job 19
1 Hiob antwortete und sprach:
А Йов відповів та й сказав:
2 Wie lange plagt ihr doch meine Seele und peinigt mich mit Worten?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Ihr habt mich nun zehnmal gehöhnt und schämt euch nicht, daß ihr mich also umtreibt.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Irre ich, so irre ich mir.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 Wollt ihr wahrlich euch über mich erheben und wollt meine Schmach mir beweisen,
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 so merkt doch nun einmal, daß mir Gott Unrecht tut und hat mich mit seinem Jagdstrick umgeben.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Siehe, ob ich schon schreie über Frevel, so werde ich doch nicht erhört; ich rufe, und ist kein Recht da.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Er hat meinen Weg verzäunt, daß ich nicht kann hinübergehen, und hat Finsternis auf meinen Steig gestellt.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 Er hat meine Ehre mir ausgezogen und die Krone von meinem Haupt genommen.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 Er hat mich zerbrochen um und um und läßt mich gehen und hat ausgerissen meine Hoffnung wie einen Baum.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Sein Zorn ist über mich ergrimmt, und er achtet mich für seinen Feind.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Seine Kriegsscharen sind miteinander gekommen und haben ihren Weg gegen mich gebahnt und haben sich um meine Hütte her gelagert.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 Er hat meine Brüder fern von mir getan, und meine Verwandten sind mir fremd geworden.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 Meine Nächsten haben sich entzogen, und meine Freunde haben mein vergessen.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Meine Hausgenossen und meine Mägde achten mich für fremd; ich bin unbekannt geworden vor ihren Augen.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 Ich rief meinen Knecht, und er antwortete mir nicht; ich mußte ihn anflehen mit eigenem Munde.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 Mein Odem ist zuwider meinem Weibe, und ich bin ein Ekel den Kindern meines Leibes.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Auch die jungen Kinder geben nichts auf mich; wenn ich ihnen widerstehe, so geben sie mir böse Worte.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Alle meine Getreuen haben einen Greuel an mir; und die ich liebhatte, haben sich auch gegen mich gekehrt.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Mein Gebein hanget an mir an Haut und Fleisch, und ich kann meine Zähne mit der Haut nicht bedecken.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Erbarmt euch mein, erbarmt euch mein, ihr meine Freunde! denn die Hand Gottes hat mich getroffen.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Warum verfolgt ihr mich gleich wie Gott und könnt meines Fleisches nicht satt werden?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Ach daß meine Reden geschrieben würden! ach daß sie in ein Buch gestellt würden!
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 mit einem eisernen Griffel auf Blei und zum ewigem Gedächtnis in Stein gehauen würden!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 Aber ich weiß, daß mein Erlöser lebt; und als der letzte wird er über dem Staube sich erheben.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 Und nachdem diese meine Haut zerschlagen ist, werde ich ohne mein Fleisch Gott sehen.
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 Denselben werde ich mir sehen, und meine Augen werden ihn schauen, und kein Fremder. Darnach sehnen sich meine Nieren in meinem Schoß.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Wenn ihr sprecht: Wie wollen wir ihn verfolgen und eine Sache gegen ihn finden!
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 so fürchtet euch vor dem Schwert; denn das Schwert ist der Zorn über die Missetaten, auf daß ihr wißt, daß ein Gericht sei.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
