Psalm 2

1 Warum toben die Heiden, und die Leute reden so vergeblich?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Die Könige im Lande lehnen sich auf, und die HERREN ratschlagen miteinander wider den HERRN und seinen Gesalbten:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 Lasset uns zerreißen ihre Bande und von uns werfen ihre Seile!

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Aber der im Himmel wohnet, lachet ihrer, und der HERR spottet ihrer.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Er wird einst mit ihnen reden in seinem Zorn, und mit seinem Grimm wird er sie schrecken.

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 Aber ich habe meinen König eingesetzt auf meinem heiligen Berg Zion.

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Ich will von einer solchen Weise predigen, daß der HERR zu mir gesagt hat: Du bist mein Sohn, heute hab ich dich gezeuget.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Heische von mir, so will ich dir die Heiden zum Erbe geben und der Welt Ende zum Eigentum.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Du sollst sie mit einem eisernen Zepter zerschlagen; wie Töpfe sollst du sie zerschmeißen.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 So laßt euch nun weisen, ihr Könige, und laßt euch züchtigen, ihr Richter auf Erden!

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Dienet dem HERRN mit Furcht und freuet euch mit Zittern!

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Küsset den Sohn, daß er nicht zürne und ihr umkommet auf dem Wege; denn sein Zorn wird bald anbrennen. Aber wohl allen, die auf ihn trauen!

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!