Sprueche 31
1 Dies sind die Worte des Königs Lamuel, die Lehre, die ihn seine Mutter lehrete:
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Ach, mein Auserwählter, ach, du Sohn meines Leibes, ach, mein gewünschter Sohn,
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 laß nicht den Weibern dein Vermögen und gehe die Wege nicht, darin sich die Könige verderben!
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 O, nicht den Königen, Lamuel, gib den Königen nicht Wein zu trinken noch den Fürsten stark Getränke.
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 Sie möchten trinken und der Rechte vergessen und verändern die Sache irgend der elenden Leute.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Gebet stark Getränke denen, die umkommen sollen, und den Wein den betrübten Seelen,
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 daß sie trinken und ihres Elendes vergessen und ihres Unglücks nicht mehr gedenken.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Tu deinen Mund auf für die Stummen und für die Sache aller, die verlassen sind.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Tu deinen Mund auf und richte recht und räche den Elenden und Armen.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Wem ein tugendsam Weib bescheret ist, die ist viel edler denn die köstlichsten Perlen.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Ihres Mannes Herz darf sich auf sie verlassen, und Nahrung wird ihm nicht mangeln.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Sie tut ihm Liebes und kein Leides sein Leben lang.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Sie gehet mit Wolle und Flachs um und arbeitet gerne mit ihren Händen.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Sie ist wie ein Kaufmannsschiff, das seine Nahrung von ferne bringt.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Sie stehet des Nachts auf und gibt Futter ihrem Hause und Essen ihren Dirnen.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Sie denkt nach einem Acker und kauft ihn und pflanzt einen Weinberg von den Früchten ihrer Hände.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Sie gürtet ihre Lenden fest und stärkt ihre Arme.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Sie merkt, wie ihr Handel Frommen bringt; ihre Leuchte verlöscht des Nachts nicht.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Sie streckt ihre Hand nach dem Rocken, und ihre Finger fassen die Spindel.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Sie breitet ihre Hände aus zu dem Armen und reichet ihre Hand dem Dürftigen.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Sie fürchtet ihres Hauses nicht vor dem Schnee, denn ihr ganzes Haus hat zwiefache Kleider.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Sie macht ihr selbst Decken; weiße Seide und Purpur ist ihr Kleid.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Ihr Mann ist berühmt in den Toren, wenn er sitzt bei den Ältesten des Landes.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Sie macht einen Rock und verkauft ihn; einen Gürtel gibt sie dem Krämer.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Ihr Schmuck ist, daß sie reinlich und fleißig ist; und wird hernach lachen.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Sie tut ihren Mund auf mit Weisheit, und auf ihrer Zunge ist holdselige Lehre.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Sie schauet, wie es in ihrem Hause zugehet, und isset ihr Brot nicht mit Faulheit.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Ihre Söhne kommen auf und preisen sie selig; ihr Mann lobt sie.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Viele Töchter bringen Reichtum; du aber übertriffst sie alle.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Lieblich und schön sein ist nichts; ein Weib, das den HERRN fürchtet, soll man loben.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Sie wird gerühmt werden von den Früchten ihrer Hände; und ihre Werke werden sie loben in den Toren.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
