Job 39
1 Weißt du die Zeit, wann die Gemsen auf den Felsen gebären? Oder hast du gemerkt, wann die Hirsche schwanger gehen?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Hast du erzählet ihre Monden, wann sie voll werden? Oder weißt du die Zeit, wann sie gebären?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Sie beugen sich, wenn sie gebären, und reißen sich und lassen aus ihre Jungen.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Ihre Jungen werden feist und mehren sich im Getreide; und gehen aus und kommen nicht wieder zu ihnen.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Wer hat das Wild so frei lassen gehen? Wer hat die Bande des Wildes aufgelöset,
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 dem ich das Feld zum Hause gegeben habe und die Wüste zur Wohnung?
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Es verlacht das Getümmel der Stadt; das Pochen des Treibers höret es nicht.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Es schauet nach den Bergen, da seine Weide ist, und suchet, wo es grün ist.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Meinest du, das Einhorn werde dir dienen und werde bleiben an deiner Krippe?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Kannst du ihm dein Joch anknüpfen, die Furchen zu machen, daß es hinter dir brache in Gründen?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Magst du dich auf es verlassen, daß es so stark ist, und wirst es dir lassen arbeiten?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Magst du ihm trauen, daß es deinen Samen dir wiederbringe und in deine Scheune sammle?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Die Federn des Pfauen sind schöner denn die Flügel und Federn des Storchs,
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 der seine Eier auf der Erde lässet und läßt sie die heiße Erde ausbrüten.
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 Er vergisset, daß sie möchten zertreten werden und ein wild Tier sie zerbreche.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Er wird so hart gegen seine Jungen, als wären sie nicht sein, achtet es nicht, daß er umsonst arbeitet.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Denn Gott hat ihm die Weisheit genommen und hat ihm keinen Verstand mitgeteilet.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Zu der Zeit, wenn er hoch fähret, erhöhet er sich und verlachet beide Roß und Mann.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Kannst du dem Roß Kräfte geben, oder seinen Hals zieren mit seinem Geschrei?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Kannst du es schrecken wie die Heuschrecken? Das ist Preis seiner Nase, was schrecklich ist.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Es stampfet auf den Boden und ist freudig mit Kraft und zeucht aus den Geharnischten entgegen.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Es spottet der Furcht und erschrickt nicht und fleucht vor dem Schwert nicht,
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 wenngleich wider es klinget der Köcher und glänzet beide Spieß und Lanze.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Es zittert und tobet und scharret in die Erde und achtet nicht der Trommeten Hall.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Wenn die Trommete fast klinget, spricht es: Hui! und riecht den Streit von ferne, das Schreien der Fürsten und Jauchzen.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Fleuget der Habicht durch deinen Verstand und breitet seine Flügel gegen Mittag?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Fleuget der Adler auf deinen Befehl so hoch, daß er sein Nest in der Höhe macht?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 In Felsen wohnet er und bleibt auf den Klippen an Felsen und in festen Orten.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Von dannen schauet er nach der Speise, und seine Augen sehen ferne.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Seine Jungen saufen Blut; und wo ein Aas ist, da ist er.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
