Psalm 106
1 Rühmet Jah! Danket Jahwe, denn er ist gütig; denn ewig währt seine Gnade.
Алілу́я!
2 Wer kann die Machtthaten Jahwes ausreden, all seinen Ruhm verkündigen?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Wohl denen, die auf Recht halten, dem, der zu jeder Zeit Gerechtigkeit übt.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Gedenke meiner, Jahwe, nach der Huld, die du deinem Volke verheißen; suche mich heim mit deiner Hilfe,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 daß ich am Glücke deiner Auserwählten meine Lust schaue, mich an der Freude deines Volkes freue, mit deinem Eigentum mich rühme!
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Wir haben gesündigt samt unsern Vätern, haben uns verschuldet, sind gottlos gewesen.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Unsere Väter in Ägypten begriffen deine Wunder nicht, gedachten nicht an deine große Gnade und empörten sich wider den Höchsten am Schilfmeer.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Aber er half ihnen um seines Namens willen, um seine Stärke kund zu thun.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Er bedrohte das Schilfmeer, daß es vertrocknete, und führte sie durch die Fluten wie auf einer Trift.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 Er rettete sie aus der Gewalt dessen, der sie haßte, und befreite sie aus der Gewalt des Feindes.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 Die Gewässer bedeckten ihre Bedränger; kein einziger von ihnen blieb übrig.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Da glaubten sie an seine Worte, sangen seinen Ruhm.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Eilends vergaßen sie seine Thaten, warteten nicht auf seinen Entschluß.
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 Sie verfielen in der Steppe auf ein Gelüst und versuchten Gott in der Einöde.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 Da gab er ihnen, was sie begehrten, und ließ die Darre in sie kommen.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Und sie wurden eifersüchtig auf Mose im Lager, auf Aaron, den Heiligen Jahwes.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Die Erde that sich auf und verschlang Dathan und bedeckte die Rotte Abirams.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Und Feuer zündete unter ihrer Rotte, die Flamme verbrannte die Gottlosen.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 Sie machten ein Kalb am Horeb und warfen sich nieder vor einem Gußbild
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 und vertauschten ihren Herrlichen mit dem Bild eines Stiers, der Gras frißt.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 Sie vergaßen Gottes, ihres Erretters, der Großes in Ägypten gethan hatte,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Wunderbares im Lande Hams, Furchtbares am Schilfmeer.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Da gedachte er, sie zu vertilgen, wenn nicht Mose, sein Auserwählter, vor ihm in die Bresche getreten wäre, um seinen Grimm vom Vertilgen wieder abzubringen.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Sie verschmähten das wonnige Land und glaubten seinem Worte nicht.
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 Sie murrten in ihren Zelten, hörten nicht auf die Stimme Jahwes.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Da erhob er ihnen seine Hand und schwur, daß er sie in der Wüste fällen
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 und ihre Nachkommen unter die Völker zerstreuen und in die Länder versprengen wolle.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Sie hingen sich an Baal Peor und aßen von den Opfern der toten Götzen.
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 Und sie erzürnten ihn durch ihre Thaten; da fuhr eine Plage unter sie.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Pinehas aber trat auf und richtete, da ward der Plage Einhalt gethan.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 Und das wurde ihm als Gerechtigkeit zugerechnet durch alle folgenden Geschlechter bis in Ewigkeit.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 Sodann erzürnten sie Gott am Hader-Wasser, und es erging Mose um ihretwillen übel.
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 Denn sie hatten seinem Geiste widerstrebt, und er redete unbedacht mit seinen Lippen.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Sie vertilgten nicht die Völker, die zu vertilgen Jahwe ihnen befohlen hatte.
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 Sie ließen sich mit den Heiden ein und lernten ihre Werke;
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 sie dienten ihren Götzen, und sie wurden ihnen zum Fallstrick.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Sie opferten Söhne und Töchter den Dämonen
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 und vergossen unschuldiges Blut, das Blut ihrer Söhne und Töchter, die sie den Götzen Kanaans opferten, daß das Land durch Blutschuld entweiht ward.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Sie verunreinigten sich durch ihre Werke und verübten Buhlerei mit ihren Thaten.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Da entbrannte der Zorn Jahwes gegen sein Volk, und er verabscheute sein Eigentum.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 Er überlieferte sie in die Gewalt der Heiden, daß ihre Hasser über sie herrschten.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 Und ihre Feinde bedrückten sie, und sie wurden unter ihre Gewalt gebeugt.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Viele Male errettete er sie; sie aber waren widerspenstig in ihrem Vorhaben und sanken durch ihre Verschuldung.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Und er sah ihre Not an, als er ihr Flehen vernahm,
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 und gedachte ihnen zu gut an seinen Bund und ließ sich's leid sein nach seiner großen Gnade.
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 Er schaffte, daß sie Erbarmen fanden bei allen, die sie gefangen hielten.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Hilf uns, Jahwe, unser Gott, und sammle uns aus den Heiden, daß wir deinem heiligen Namen danken, uns deines Lobpreises rühmen!
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Gepriesen sei Jahwe, der Gott Israels, von Ewigkeit bis zu Ewigkeit, und alles Volk spreche: Amen! Rühmet Jah!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
