Job 9
1 Hiob antwortete und sprach:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ja wohl, ich weiß, daß es so ist, - wie könnte der Mensch je Recht behalten gegen Gott!
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Wenn er geruhte, mit ihm zu streiten, - nicht auf eins von Tausend könnt' er ihm erwidern!
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Der weisen Sinnes und von gewaltiger Kraft ist - wer hat ihm je getrotzt und blieb unversehrt?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Er, der unvermerkt Berge versetzt, indem er sie umstürzt in seinem Grimm;
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 der die Erde aufbeben macht von ihrer Stätte, daß ihre Säulen ins Wanken geraten,
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 der der Sonne verbietet, aufzustrahlen, und die Sterne unter Siegel legt;
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 der den Himmel ausspannt allein und einher schreitet auf den Höhen des Meers,
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 der den Bären schuf, den Orion und die Pleiaden und die Kammern des Südens;
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 der große Dinge thut, die unerforschlich, und Wunder, die nicht aufzuzählen sind.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Fürwahr, er zieht an mir vorüber, aber ich sehe ihn nicht; er schwebt dahin, aber ich gewahre ihn nicht.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Rafft er hinweg, wer will ihm wehren? Wer darf zu ihm sprechen: “Was thust du da?”
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Gott wehrt nicht seinem Zorn - krümmten sich doch Rahabs Helfer unter ihm! -
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 geschweige, daß ich ihm erwidern dürfte, ihm gegenüber meine Worte wählen könnte,
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 der ich, auch wenn ich Recht habe, keine Antwort bekomme, zu meinem Widerpart um Gnade flehen muß.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Wenn ich ihn riefe und er gäbe mir Antwort, so würde ich's doch nicht glauben, daß er mich anhören werde.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Vielmehr, im Sturmwind würde er mich anschnauben und meine Wunden ohne Ursach' mehren,
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 würde mich nimmer aufatmen lassen, sondern mich sättigen mit bitterem Weh.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Gilt's Kraft des Starken, so ist er da, aber gilt's den Rechtsweg - “wer darf mich vorfordern?”
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Wär' ich im Recht - mein Mund würde mich verdammen, wäre ich unschuldig - er würde mich zum Betrüger machen!
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Unschuldig bin ich - was kümmert mich mein Leben! ich verachte mein Dasein!
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Eins ist es, drum spreche ich's aus: er bringt den Frommen wie den Frevler um!
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Wenn die Geißel jählings tötet, so lacht er über die Verzweiflung Unschuldiger.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 Die Erde ist in der Frevler Hand gegeben, die Augen ihrer Richter hält er zu: wenn er nicht - wer denn sonst?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 und meine Tage eilten schneller dahin, als ein Läufer, entflohen, ohne Glück geschaut zu haben,
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 fuhren dahin wie Binsenkähne, wie ein Adler, der auf Beute stößt.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Wenn ich denke: Ich will meinen Jammer vergessen, will meinen Unmut lassen und heiter blicken,
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 so schaudre ich vor allen meinen Schmerzen: ich weiß, daß du mich nicht lossprechen wirst.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Ich, ich soll schuldig sein, wozu mich da noch vergeblich abmühen?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Wenn ich mich auch mit Schnee wüsche und meine Hände mit Lauge reinigte,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 so würdest du mich in den Pfuhl eintauchen, daß meine Kleider vor mir Abscheu hätten.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Denn er ist nicht ein Mensch wie ich, daß ich ihm Antwort geben, daß wir miteinander vor Gericht treten könnten.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Kein Schiedsmann ist zwischen uns, der auf uns beide seine Hand legen könnte.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Er nehme seinen Stock von mir hinweg und lasse seinen Schrecken mich nicht ängstigen,
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 so will ich reden, ohne ihn zu fürchten, denn so steht es mit meinem Innern nicht!
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
